На Заході Китаю у провінції Сіньцзян влада пішла на рішучі кроки для скорочення чисельності місцевого населення. В цьому регіоні корінним народом є уйгури. Про злочини китайської Компартії проти уйгурів відомо як мінімум, з 2017 року. Тоді весь світ дізнався про існування спеціальних таборів для «перевиховання» уйгурських мусульман. Це була велика і скандальна кампанія
За даними Радіо Вільна Азія, в лікарнях північно-західного Уйгурського автономного району Сіньцзян-Уйгур медпрацівники були змушені абортувати та вбивати вже народжених дітей, які народилися поза межами програми планування сім’ї. Теж саме стосується й дітей, що були зачаті менш як через три роки після народження першої дитини.
Про жахливу практику вбивства дітей у пологових будинках повідомила місцева акушерка Хасієт Абдулла на Радіо Вільна Азія : «Регламент був дуже суворим: між дітьми має бути три-чотири роки. Були вагітні, чиїх дітей ми вбивали після провокування пологів на дев’ятому місяці вагітності. Все це відбувалося у пологових будинках, бо такі були накази… Відповідне розпорядження давали згори. Воно було надруковано та розповсюджено в офіційних документах. Лікарні отримують штрафи, якщо не виконували накази».
Розповідь Абдулли про страшні завдання підрозділів з планування сім’ї в даному регіоні підтвердила Шахіде Ярмухмет, яка раніше там працювала, але змогла емігрувати і зараз проживає в Нідерландах. Вона також додала: «В селах представники влади час від часу заходять у кожен будинок. Вони завжди чітко знають, хто вагітна, і повідомляють про це керівництву. Якщо вагітність трапляється поза політикою планування сім’ї, вони проводять розслідування, а потім роблять примусовий аборт».
Контроль над дотриманням демографічної політики в регіону був покладений на спеціальні відділи планування сім’ї при лікарнях. Посилення політики примусового контролю над населенням проводилося разом з китайською кампанією масового ув’язнення уйгурів, розпочатою в цьому регіоні у квітні 2017 року.
Ці заходи Компартії мають на меті зупинити зростання народжуваності в Сіньцзяні, адже місцеве населення майже не піддається «адаптації» до програми партії (за даними Радіо Вільна Азія, темпи зростання народжуваності у 2018 році впали на 84% у даному регіоні). Китайська влада вже понад десятиліття впроваджує уніфіковану державну ідеологію у всі сфери життя. Національні та релігійні меншини (християни, мусульмани) залишаються загрозою для режиму, адже вони не будують свій світогляд на політиці партії.
Злочини, які чинить китайська влада проти дітей та їх батьків мали б стати приводом до міжнародного розслідування та солідаризації демократичного світу в запровадженні санкцій проти КНР. Проте ми бачимо зовсім іншу картину: Китай все ще залишається партнером більшості розвинених держав і, попри санкції США, інші західні держави не поспішають давати належну оцінку.
Аналогічне ігнорування проблеми спостерігається і з боку міжнародних організацій, що звуть себе правозахисними. Завдяки ним будь-який прояв «нетолерантності» у Європі стає надбанням громадськості, проте масові вбивства в Азії не несуть загрози ані економіці Китаю, ані навіть його репутації.
