За підсумками голосування у другому турі президентських виборів у Польщі перемогу здобуває чинний глава держави Анджей Дуда, який набрав 51,21% голосів виборців (його опонент Рафал Тшасковський — 48,79%).
Якщо порівнювати це голосування з виборами 2015 року, то бачимо подібну ситуацію: Анджей Дуда лідирував у першому турі і переміг в другому з невеликим відривом (тоді він набрав 51,5% голосів). Однак цього разу помітні деякі негативні тенденції в останні місяці передвиборчої кампанії, бо у травні чинному президенту пророчили перемогу ще в першому турі.
Одним з ключових питань виборів стали ідеологічні розбіжності між опонентами, які в цьогорічній кампанії постали особливо гостро. Сімейна карта, підписання якої жваво обговорювали і прихильники, і противники захисту сімейних цінностей, стала резонансною ознакою політики Анджея Дуди та правлячої партії Право і Справедливість. Послідовна позиція президента щодо сприяння збереження сімейних цінностей очікувано викликала шквал критики з боку лівої громадськості. Особливо обурило «прогресивну» громадськість порівняння ЛГБТ-ідеології з комунізмом та остаточне ухвалення Сімейної карти перед другим туром виборів.
Його опонент, мер Варшави Рафал Тшашковський, побудував кампанію на відстоюванні ліволіберальних пропозицій і на формуванні образу боротьби «застарілого та скомпроментованого» із «новим та прогресивним». Однак це «нове» багато в чому є повторенням політики Громадянської платформи, що була при владі у 2007-2015 роках. Щоправда, реальні новації також є. Вони представлені здебільшого зсувом вліво, бо раніше партія все ж відповідала заявленій ідеології правоцентризму і лібералізму.
Громадянські партнерства, сексуальна освіта з нормалізацією ЛГБТ у школах, покращення відносин з Росією захист «прав» тварин і ще низка сумнівних обіцянок вкотре продемонстрували ідейну різницю між кандидатами. Помітна роль в цьому протистоянні належить і ЗМІ, переважна частина яких вищезгадані ініціативи представляє в позитивному світлі (натомість згадки про захист сімейних цінностей подаються з неприхованим скептицизмом). Мейнстрімні ліві медіа (як вітчизняні, так і світові) однозначно негативно висвітлювали ініціативу Дуди щодо заборони ЛГБТ-пропаганди для дітей та унеможливлення всиновлення дітей одностатевими парами.
Негативний образ польського консерватизму в питанні так званої «авторитарності й побудови режиму» ґрунтується на роботі лівих медіа та опозиційних політиків. Саме вони активно намагалися приписати Дуді й Праву і Справедливості неправдиві характеристики, опираючись на уявлення про тотожність авторитаризму із діями, спрямованими на захист національних інтересів (включно із спротивом ґендерній ідеології та активній протидії комунізму).
Перемога Анджея Дуди — це позитивна новина як для християн, так і для свідомих українців. Попри негативний образ, сформований у наших медіа (це, здебільшого акцентування на розбіжностях в історичній пам’яті), реальні факти свідчать про послідовну підтримку чинного польського президента наших інтересів на міжнародному рівні.
За правління Анджея Дуди Польща стала найвпливовішим адвокатом України в Європі і надійним партнером на міжнародній арені, сприяючи нашому зближенню із Заходом і, зокрема з США. Польські праві здавна були противниками російських посягань в Європі і усіляко сприяли посиленню НАТО в регіоні.
Переобрання польського президента — гарний знак для Європи і всього світу, адже засвідчує збереження сильних консервативних позицій у Східній Європі. Та одночасно ця кампанія продемонструвала і тривожні зміни в польському політикумі, адже опоненти консерваторів стали значно лівішими, а відрив між кандидатами не такий вже й великий, а тому у 2015-му на нас чекає не менша боротьба.
