У 1970-х в Німеччині стартував експеримент, пов’язаний із спільним проживанням педофілів і дітей для виявлення впливу ранніх сексуальних зв’язків на останніх. Протягом 30 років з дозволу берлінської влади професор психології Гельмут Кентлер поміщав безпритульних та позбавлених батьківського піклування дітей у “сім’ї” де чоловіки з педофільськими відхиленнями мали ними опікуватися.
Кентлер стверджував, що ці люди будуть особливо люблячими прийомними батьками (щоправда, природа такої “любові” була девіантною). Професор був ключовим науковцем у Берлінському центрі навчальних досліджень, а тому не дивно, що керівництво таким проектом взяв у свої руки. Він був переконаний, що сексуальний контакт між дорослими та дітьми нешкідливий і для доведення цього організував створення “прийомних будинків”, де педофіли мали проживати з дітьми спільно.
Професор Гельмут Кентлер.
В ході цього експерименту десятки років діти зазнавали насильства з боку своїх опікунів. Та найбільш вражає позиція Берлінської служби захисту дітей і політиків Сенату, які або, знаючи про експеримент, закривали очі на те, що відбувалося за зачиненими дверима в таких прийомних сім’ях, або навіть схвалювали дії Кентлера. Про це можна судити з факту отримання прийомними батьками-педофілами регулярної допомоги по догляду.
Про жахливий антилюдський експеримент широкій публіці стало відомо кілька років тому, коли деякі з його жертв почали говорити про пережите в дитинстві. Тоді розпочалося дослідження цієї програми Університетом Хільдесгайма для доведення правдивості свідчень. Нещодавно стали відомі результати розслідування, які доводять багаторічні злочини проти дітей.
Гельмут Кентлер помер у 2008 році, тому зрозуміло, що мова про притягнення його до відповідальності не йде. Проте були й інші чиновники та політики, які знали про педофільський експеримент, однак довести їх провину в судовому порядку буде складно, адже утворення цих “прийомних будинків” припадає на кінець 1960-х (вони діяли до 2003 року), а тому термін давності злочину вже сплив.
Питання толерування педофілії в Німеччині не нове. На межі 1970-1980-х деякі політичні сили навіть виносили пропозицію легалізувати сексуальні зв’язки дорослих людей з дітьми. Це стосується, найперше, партії Зелених, яку педофільські скандали супроводжують вже багато років.
З 2013 року професор Франц Вальтер та його колега Стефан Клеча взялися дослідити історію Зелених на предмет лобізму легалізації педофілії. Опубліковані нещодавно в Frankfurter Allgemeine Zeitung результати їх розслідування викривають страшну історію партії та інших лівих та ліволіберальних політичних партій.
Професор Франц Вальтер.
В 1980-х у ФРН зелені висунули конкретні вимоги щодо змін кримінального кодексу, щоб усунути із законодавства відповідальність за сексуальні зв’язки дітей і дорослих. А причиною цього було не лише теоретичне продовження сексуальної революції та “емансипація” від консервативної моралі, але й цілком практичні інтереси, адже деякі представники партії Зелених практикували такі відносини з дітьми. Деякі молоді активісти ліберальної партії FDP також підтримували такі “відносини”.
Сьогодні ми нерідко чуємо про необхідність дозволу на усиновлення для будь-яких “сімей”. Це мотивується необхідністю матеріального забезпечення та проживання дитини у власній родині. Однак те, що відбуваються після всиновлення дітей нетрадиційними сім’ями, де один чи обоє з батьків мають відхилення в сексуальній поведінці, не завжди знаходить правильну оцінку державними службами, покликаними діяти в інтересах дитини.
