ПРАВО НА ЖИТТЯ ЧИ “ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ”: ЯК ПРОЙШЛО 8 БЕРЕЗНЯ В СТОЛИЦІ

March 9, 2020 \ updated February 22, 2024

Вчора Україна занурилася в святкування 8 березня. Хоча дане свято, безперечно, є рудиментом радянської епохи, проте швидко викорінити його складно. Хтось купував квіти, а хтось взяв участь в демонстраціях з цієї нагоди.

Черговий раз від Михайлівської площі маршем пройшлися феміністки з нагоди Міжнародного жіночого дня. Організувала це дійство лгбт-організація “Insight”, що було відображено і в самій назві – “Марш жінок*” (із зірочкою, бо під терміном “жінки” вони мають на увазі всіх, хто називає себе такими, включно із трансгендерами). Прихильників фемінізму зібралося близько двох тисяч, серед яких було чимало представників лгбт та навіть еко-активістів.

Плакати учасників феміністичної акції вражали вульгарністю, абсурдністю та провокативністю: “Ні Бога, ні чоловіка, ні господаря”, “Не окраса колективу”, “Любимо секс – ненавидимо сексизм”, “Патріархату хана”, класичне лгбт-гасло “Бунтуй, кохай, права не віддавай!” та багато інших, які навіть озвучувати соромно в пристойній спільноті. Феміністки організували символічний флешмоб “відьом” із мітлами, які мали б “вимести патріархат”, а також спробували повторити танець чилійських феміністок “Ґвалтівник – це ти”.

Значна частина їх виступів стосувалася можливої ратифікації Стамбульської конвенції. Цей скандальний документ свого часу не прийняли у Верховній Раді через сумнівні формулювання та наявність термінології, що суперечить цінностям українців (слова “ґендер”, “ґендерна ідентичність”, “сексуальна орієнтація”). У 2018 році парламент ухвалив альтернативний закон Про запобігання та протидію домашньому насильству, в якому прописувалися аналогічні до конвенції норми, які теоретично мають допомогти у боротьбі з домашнім насильством, проте не містять провокативної термінології.

Та феміністки не задоволені “цензуруванням” конвенції. Вимагаючи її ратифікації, вони вкотре продемонстрували свою вірність ґендерній теорії, бо тепер це дискурс не про домашнє насильство, а про поняття і терміни, що формують наше сприйняття соціальних відносин. Для них це важливо, бо фемінізм на сучасному етапі трансформувався і помітно злився з іншими “захисниками пригнічених” (лгбт, прихильники легалізації наркотиків, проституції тощо).

Закономірно, що консервативні сили також зібралися на Михайлівській площі. Обидві акції в одній локації пройшли відносно мирно. Та завдяки машині із потужним звуком від захисників сімейних цінностей, феміністок чути було погано. Організаторами “Маршу проти абортів” виступила громадська організація “Традиція і порядок”. Християни й патріоти наголошували на гріховності й злочинності вбивств ненароджених дітей і викривленні феміністками образу жінки і її покликання.

Учасники про-лайф акції звернули увагу на жахливу демографічну ситуацію в Україні, де сотні тисяч дітей щороку гинуть від рук лікарів. Це вже негативно позначилося на чисельності населення, а збереження легальності абортів малює песимістичні прогнози для України.

Саме тому всі, кому не байдуже майбутнє нашої країни (і в першу чергу християни) мають активно піднімати питання захисту життя, інакше через тотальний егоїзм споживацького суспільства та жорстокі закони, що дісталися нам в спадок від Радянського Союзу, нам буде загрожувати вимирання чи асиміляція з іншими народами. Ці речі можуть звучати досить песимістично і глобально, проте слід пам’ятати, що зроблене сьогодні принесе плоди завтра, через 20, 50 чи 100 років.

Сьогодні не можна ігнорувати активність лівих, закривати очі на їх ганебні ініціативи. Проте навіть в християнському середовищі можна знайти симпатиків фемінізму, що аргументують це широкими можливостями для жінок, повагою тощо. Однак за відшліфованими гуманістичними лозунгами

вони ніби не помічають реального стану речей, багаторічного глобального натиску фемінізму на сімейні цінності. Аборти, відмова мати дітей, зростання кількості розлучень – це все більшою чи меншою мірою результат саме фемінізму.

Україна пережила ще одне 8 березня. Для когось день непростий, навіть скандальний і багатогранний, а для когось – просто чергова неділя. В Україні не так багато людей замислюється над історією, змістом і сучасним порядком денним Міжнародного жіночого дня. Проте меншість, що шукає сенси цих речей, буде творити історію, впливати, формувати цінності й світогляд сучасників та майбутніх поколінь.