Сумнозвісні канадські ліві ліберали знову в центрі скандалу. Провладні політики з яскраво вираженою прихильністю до неомарксистських трендів розробили новий законопроект, яким передбачено нові можливості для легальних вбивств.
24 лютого міністром юстиції Девідом Ламетті представлений Білль С-7, який радикально розширює можливості здійснити евтаназію. Урядовий законопроект – це відповідь влади на судове рішення в Квебеку минулого вересня. Тоді суд постановив, що не можна здійснити евтаназію людині, що не здатна свідомо ухвалювати такі рішення (наприклад, хворій на деменцію чи хворобу Альцгеймера).
Нова законодавча пропозиція уряду створить правове поле для вбивства людей, що не можуть свідомо ухвалювати такі рішення, але колись попередньо заявляли про згоду на евтаназію в майбутньому. Також хоча в документі й указано, що евтаназія не може бути проведена, якщо пацієнт “словами, звуками чи жестами” демонструє відмову, проте одночасно передбачає можливість визнання невербальної відмови “мимовільною” і в такому випадку евтаназія все ж буде здійснена.
Якщо законопроект ухвалять, то будуть скасовані ще деякі наявні сьогодні обмеження. Згідно з Біллем С-7, тепер не буде потрібен 10-денний період очікування для осіб, які вважаються смертельно хворими та заявили про бажання померти. Тепер смертельна ін’єкція буде введена в той самий день, коли людина попросить про евтаназію. Крім того, пропонується скасувати вимогу, що особа повинна мати можливість дати згоду вдруге безпосередньо перед процедурою евтаназії.
Виконавчий директор Коаліції запобігання евтаназії Алекс Шаденберг виступив проти Білля С-7 та розкритикував провладних політиків: “Уряд Трюдо схоже тісно співпрацює з лобі евтаназії, у якого мета – це внесення змін до закону, щоб дозволити “розширену згоду” на евтаназію”. До Шаденберга приєдналися ще багато організацій, що захищають право на життя: “Канадські лікарі за життя”, “Альянс лікарів проти евтаназії”, “Життя з гідністю” та багато християнських спільнот.
Насправді якщо Білль С-7 буде ухвалений (а, скоріш за все, так і буде, бо його ініціаторами виступають провладні політики), то це поставить під загрозу чимало тяжкохворих людей, проте його автори продовжують стверджувати, що в основі документу лежить “право на гідну смерть”. Це цинічна і навіть абсурдна підміна поняття “права”. Право жити є чи не ключовим в переліку всіх природних і невід’ємних прав людини. Але тепер законодавці ставлять можливість здійснити евтаназію вище права на життя і тим самим самостійно вирішують, що насправді є правом.
Це повертає нас в минуле століття, коли з поширенням євгеніки стали практикуватися вбивства людей з інвалідністю, людей з психічними чи іншими тяжкими захворюваннями. Скільки б канадські ліволіберали не звинувачували консерваторів в США чи Європі за посилення міграційного контролю в нацизмі, але де-факто лобісти евтаназії значно ближче до політиків Третього Рейху, ніж противники мультикультуралізму.
Варто пам’ятати, що поступки чи ігнорування лівих нововведень завжди будуть вести до поглиблення втілення їх задуму змінити світ і кінця цьому немає. Боротьба довкола евтаназії – яскравий тому приклад. Спочатку прихильники медичного самогубства не будуть говорити про смертельні ін’єкції без згоди пацієнта, бо все починається з обговорення нестерпних страждань смертельно хворих, які нібито потребують смертельної ін’єкції. Це демонстрація того, як вони отримують підтримку через маніпуляції, підміну понять та тиск на емоції широких мас. На жаль, ця тактика вже багато років діє у всіх актуальних для ліволібералів напрямках (евтаназія, наркотики, ЛГБТ, мультикультуралізм, ґендер тощо).
