Ми часто чуємо, як ліві ідеї про утопічне майбутнє переплітаються з жорстокою реальністю, де їх втілення залишає лише голодний і кривавий слід. Та нічого тут дивного немає , бо жорстокість і антигуманність завжди були прихованим плодом марксизму і його похідних.
Ось, наприклад, Патрісія Маккормак, професор континентальної філософії університету Анжелії Рускін, яка позиціює себе як сатаністка, запропонувала свій варіант остаточного вирішення проблеми глобального потепління. Вона вважає, що найбільш оптимальним сценарієм для нашої планети буде кінець епохи антропоцентризму з повним вимиранням людства.
Комусь може здатися, що пані Маккормак просто не сповна розуму, однак проблема набагато масштабніша. Професор відома своїми крайніми лівими поглядами: вона феміністка, досліджувала квір-теорію, теорія постлюдства, фільми жахів, модифікації тіла, права тварин тощо. До речі, стосовно останніх Маккормак стверджувала, що права тварин і людей мають бути тотожними.
Вона проголошує “активізм руйнації”, пов’язаний з культом смерті й “міжсекційним ототожнення політики та капіталістичного поневолення людських та нелюдських організмів”. За власною інтерпретацією історії людства, професор називає його вимирання кульмінацією існування.
Ідеї пані МакКормак значно радикальніші за вимоги Ґрети Тунберг. Професор вимагає зменшення населення навіть не через збереження природи заради майбутніх поколінь, але вимирання людини як виду без майбутніх нащадків взагалі. Звичайно, нікого не здивує наявність в суспільстві людей, що виголошують божевільні ідеї. Та одна справа, коли це говорить “міський божевільний”, а інша, коли заклики до вимирання людства звучать з уст університетського викладача, який сіє таке зерно в голови студентів.
Це лише один з багатьох прикладів, коли ліві викладачі нав’язують студентам ненависть до себе самих. Відомо безліч прикладів з минулого, як неомарксисти в університетах займалися індоктринацією соціалізмом та ойкофобією, що в довірливих студентів сформувало негативне ставлення до власної історії та християнської цивілізації.
Сьогодні на хвилі обговорення змін клімату та ролі людини в цих процесах все частіше лунають сумнівні заклики менше народжувати або відмовитися від дітей взагалі. Не випадково різні аспекти лівих доктрин неодмінно переплітаються між собою: людиноненависницькі заклики радикальних екологів звести народжуваність до мінімуму перегукуються із лозунгами феміністок, що вимагають абортів на всіх термінах та “зупинити експлуатацію тіла жінки для народження дітей”.
Історія з Патрісією Маккормак та тисячами інших лівих активістів вчергове нагадує нам, настільки безмежним може бути їхній абсурд і ненависть до людини. Справді, коли поглянути на лівих філософів та ідеологів, то можна простежити спільну закономірність: вони завжди закликають до радикальних і штучних перетворень в суспільстві.
Хоча сьогодні інфоприводи довкола лівих скоріше пов’язані із реалізацією бачення філософів 50-річної давнини (поглиблення сексуальної революції чи маніпуляції довкола ідентичності), проте нам варто звертати увагу і на дисусію в сфері екології та трансгуманізму, що стають все актуальнішими. Вже сьогодні можна сміливо говорити, що майбутнє готує нам переосмислення розуміння людини в напрямку до її знецінення, а тому варто звертати увагу на тих, хто формує ідеї та лозунги перетворень для наступних десятиліть.
