Сьогодні Україна відзначає День військових капеланів. За понад 11 років війни вони стали органічною частиною всієї оборонної системи, підтримуючи духовно бійців та їхні родини. Вони служать на лінії фронту, у військових частинах, у госпіталях, проводять богослужіння, допомагають пораненим і родинам загиблих пережити втрати. Частина з них служать за контрактом, а частина — продовжує виконувати капеланські функції на волонтерських засадах, але всі вони залишаються опорою для війська, несучи на собі відповідальність за моральний дух, надію та віру українських воїнів.
З початком російсько-української агресії у 2014 році капелани різних конфесій активно працювали на волонтерських засадах, хоча тоді це служіння тільки зароджувалося і формувалося. У попередні роки на урядовому рівні приймались нормативно-правові акти, які поступово впроваджували капеланство в армійську систему. Зокрема наказ Міністерства оборони у 2016 році фактично визначив початок офіційної капеланської служби у Збройних Силах.
За ці 11 років інститут капеланства зазнав великої трансформації, масштабувався і нарешті отримав належне визнання від держави. Повноцінний Закон «Про Службу військового капеланства», був ухвалений лише в листопаді 2021 року. Він закріпив положення, що капелани мають статус військовослужбовців з відповідними соціальними гарантіями, але не виконують функції які не відповідають їх душпастирській ролі.
У 2022-му, з початком повномасштабного вторгнення Росії, роль капеланів зросла ще більше. Вони не лише забезпечували духовну підтримку на лінії фронту, але й брали участь у психологічному відновленні, підтримці сімей військових, допомозі в евакуаційних та гуманітарних операціях. Законодавство продовжило адаптуватись до нових викликів.
Нині капелани офіційно отримують мандати, мають визначені правові статуси та захист. За ці роки відбулася поступова інтеграція у державні механізми, зокрема у формування морально-психологічного забезпечення війська. Однак законодавча база продовжує оновлюватись, щоб удосконалити ефективність цієї служби, адже повноцінна душеопікунська робота у війську є складною справою і потребує професійних і досвічених духівників.