14 жовтня ми відзначаємо День захисника України. Це свято є втіленням багатосотрічної військової історії України, становлення нашої нації та боротьби за свободу. Цьогоріч воно сприймається по-особливому, бо кожен день став днем подвигів українського війська!
За ці понад сім місяців війни ми побачили втілення тієї великої жертовної любові в серцях наших військових, на їх плечах, у їх руках. В спеку і холод, в захисті і в наступі вони несуть звільнення для України, вони захищають нас усіх. На їх плечах можливість нам жити.
Цю велику любов в діях української армії ілюструють слова вже покійного християнина-захисника Сергія Коновалова (Sir Roland): «А я, якби міг, зловив тілом усі осколки, що летять на мирну Україну. Так боляче бачити, що чинять орки з цивільними і так хочеться всіх вирятувати від лихої долі».
Наша перемога кується їх руками, тому молімося, щоб ці руки направляв Господь! Хай не буде їх подвиг для нас буденністю, але увага всіх християн повсякчас буде направлена для молитви й допомоги війську, а не лише після гучних новин з фронту.
Захисники України щоденно і методично наближають перемогу, але хід війни і її розв’язка залежить від волі Господа. Він може захистити, провести і спрямувати всі обставини за найкращим сценарієм, що так багато разів ми читала в Святому Писанні: «Не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас. І молився я Господу в той час…» Повторення Закону 3:22-23
