Постійно чую думки про те, що в Білорусі всюди порядок, чистота на вулицях, висока якість продуктів, товарів і т.д. Вам усе це не подобається? Що не так, чого білоруським патріотам не вистачає?
Нам не вистачає Правди. Може в Північній Кореї ще чистіше, але чи легше християнину від вимитих комуністичних проспектів?
Яку роль у боротьбі за Правду грає білоруська Церква?
Ще у 2001 році під час арешту опозиціонерів судді розуміли, що підстави для їх затримання сфабриковані, і не приймали такі документи до розгляду. Зараз усе підпорядковано режиму. А про фальсифікації виборів Президент говорить відкрито. Російська православна (а іншої православної у нас немає) церква є співавтором сьогоднішнього стану речей. І хоч Лукашенко називав себе православним атеїстом, РПЦ це не заважає цілуватися з ним і обвішувати його орденами. Католики, як можуть, заграють – їм, начебто, і правду захистити хотілося б, але і костел побудувати – дозвіл потрібно вибити. Протестанти на цьому тлі займають найбільш непримиренну позицію по відношенню до беззаконня та офіційної прокомуністичної ідеології.
Протестанти займають найбільш непримиренну позицію по відношенню до беззаконня та офіційної прокомуністичної ідеології.
Як можна змиритися з тим, що в країні фальсифікуються вибори, і президент у відкриту про це говорить: «За мене проголосувало 90%, але давайте напишемо 80%, щоб Європа визнала вибори», які вона все одно не визнала?! Це не влада в біблійному розумінні, покликана дотримуватися і забезпечувати справедливість у суспільстві, а режим, який захопив владу.
Затримання Дмитра Дашкевича під час відкриття пам’ятника Леніну. Співробітники ОМОН жорстоко побили активіста. 7 листопада 2016 року. fot. radio.svaboda.org.
А Ви молитеся за владу?
Звичайно, я завжди молюся за нашу владу: «Боже, покарай злочинців!»
Чи приносить Ваше протистояння владі позитивні плоди для Білорусі? Чи змінюється світогляд людей зусиллями вашої громадської організації?
Ми намагаємося не владі протидіяти, але проголошувати Правду. Інша справа, що Правда сприймається нашою владою як протидія. Світогляд людей змінює саме життя. У 94-му вони вибрали Лукашенка, який обіцяв повернути Радянський Союз. Тепер, через 23 роки, люди бачать замість котлів з м’ясом і цибулею економічний колапс, і деякі починають розуміти, що дорога до Єгипту, у минуле була помилковою. Ще років 17 – і світогляд буде більш-менш нормальним.
Ми намагаємося не владі протидіяти, але проголошувати Правду. Інша справа, що Правда сприймається нашою владою як протидія
Який урок потрібно вивчити опозиції, щоб отримати в країні реальну владу і дати країні свободу?
Думаю, що опозиція була і залишається не готовою до такої величезної відповідальності. Схоже, ніхто не знає, що з реальною владою робити, немає розробленого плану розвитку країни в демократичному векторі.
Нам усім потрібно вивчити урок вірності. Вірності в малому. Я нещодавно розмовляв з білоруським націоналістом, у якого п’ятеро дітей. Він спілкується з ними російською. Питаю, чому? «Візьмемо владу, ось тоді і будемо говорити білоруською». Для мене це дика ситуація, оскільки вона характеризує людину, як нездатну докладати великих зусиль, тому що в Білорусі, щоб говорити рідною мовою і вчити дітей в школі білоруською мовою, треба докласти багато зусиль, це жертва. Людина орієнтується на допомогу зовнішніх сил там, де потрібно докласти власні сили. Це такий менталітет: хай хтось прийде і вирішить наші проблеми – менталітет незрілого суспільства, що потребує сильної руки і не усвідомлює себе джерелом сил для необхідних змін. Люди не хочуть бути вірними в родині, але думають, що готові бути вірними у великому, керувати 10 мільйонним народом.
Люди не хочуть бути вірними в родині, але думають, що готові бути вірними у великому, керувати 10 мільйонним народом.
Частина сучасних протестантів вважає, що християнству не притаманний патріотизм, християнин не може бути політв’язнем і вже, тим більше, лідером руху з небезпечним, непацифістським словом «фронт», тому що християнин «повинен бути поза політикою». Яке місце у Вашій пасіонарності займає Христос, любов і віра?
Багато сучасних християн підібрали відповідних своїм вухам проповідників, намалювали собі Христа, більше схожого на відмежованого від світу юродивого, ніж на Бога, який є і любов, і суддя. Те, що віруючий повинен бути поза політикою – така ж «правда», як і те, що віруючий повинен бути поза літературою, поза кінематографом, поза мистецтвом, поза економікою і т.д. і т.п. – це сатанинська закваска в немічних пострадянських головах. Я прагну, щоб у моєму житті і діяльності Христос займав перше місце – мені без Ісуса Христа не потрібно нічого в цьому світі.
Я прагну, щоб у моєму житті і діяльності Христос займав перше місце – мені без Ісуса Христа не потрібно нічого в цьому світі.
Акція білоруської організації «Молодий фронт». На транспаранті – портрети українських і білоруських національних героїв – Степана Бандери, Романа Шухевича, Михайла Витушко.
Розкажіть про останню велику акцію протесту, у якій брали безпосередню участь. Ви разом з 5 однодумцями виступили проти забудови Курапат, важливого для білорусів історичного місця. Чому для Вас це було настільки принциповим?
Куропати – сакральне місце, з якого почалося відродження вільної від комуністів та їх злочинів Білорусі ще в 1988 році. Ця акція була першою в СРСР, яку розігнали палицями та сльозогінним газом.
Куропати – це символ комуністичного геноциду білоруського народу, з якого хотіли розпочати об’єднання радянських людей в одну націю. Дослідники сталінських репресій приходять до висновків, що заарештовували і розстрілювали в першу чергу вчителів білоруської мови і літератури, письменників. У Куропатах спочивають залишки близько 250 тисяч жертв політичних репресій, що підтверджується історичними розкопками та комісіями, навіть при такому прокомуністичному режимі, яким є режим Лукашенка. Хоча влада і намагається фальсифікувати історію, стверджуючи, що білорусів розстріляли фашисти, а не комуністи. Але коли ці міфи спростовуються білоруськими істориками, державними комісіями, коли висловлюються релігійні керівники високих рівнів, то Лукашенко бачить, що у суспільстві є консенсус на цю тему і йому потрібно реагувати. Бажано так, щоб усім сподобалося. Однак влада на багатьох рівнях визнала факт політичних репресій комуністами свого ж народу.
Дмитро Дашкевич разом з іншими захисниками Куропат.
Що зараз відбувається в Куропатах?
Офісний центр побудований не буде, і зараз МінКульт оголосив конкурс на кращий пам’ятник. Але якщо не буде суспільного контролю дій влади з боку патріотично налаштованих громадян і християн, то нічого хорошого там не станеться – вигадають альтернативу офісному центру.
Історія з Куропатами мала відношення до арешту?
Я думаю, що наш арешт – саме шести молодофронтовців, які почали захист Куропат – це в першу чергу помста за Куропати тих, хто гордий бути нащадками Дзержинського.
До того ж наш протест у Куропатах співпав з першими народними заворушеннями проти “закону про дармоїдство”. Таких протестів не було вже років 20, вони вийшли з-під контролю і налякали владу. І тут ми з Куропатами. 15-ти денний захист Куропат шістьма людьми – це чудо. Згодом до нас приєдналася громадськість, навіть центральне ТБ, яке офіційно обслуговує режим, теж стало на захист Куропат, глави католиків та православних висловилися за збереження історичної пам’яті. Тоді забудовник офісного центру прийняв рішення піти.
Ми, шестеро молодофронтовців, не представляли, що зможемо стати на заваді планам забудовника та держави, але Бог здійснив неможливе (це насправді чудо для нашої репресивної неокомуністичної держави) – через 10 днів протесту будівництво було зупинено, а пізніше – ліквідовано. Бог діє сьогодні в Білорусі! Він дає нам мудрості розпізнати часи – і я впевнений, що ми живемо в час глобальних змін, масштаб яких оцінять тільки через багато років.
Бог діє сьогодні в Білорусі! Він дає нам мудрості розпізнати часи – і я впевнений, що ми живемо в час глобальних змін, масштаб яких оцінять тільки через багато років.
Але повернемося до мого арешту. Перед Днем Волі – свята, приуроченого проголошенню Незалежності Білорусі 25 березня 1918, яке влада не святкує – у країні були проведенні зачистки: десятки заарештованих, сотні затриманих патріотів, серед них був і я.
Плакат з вимогою звільнити Дмитра Дашкевича. fot. radio.svaboda.org.
Злочини сталінського режиму не мають терміну давності. Про Голодомор в Україні влада почала відкрито говорити порівняно недавно. Чому в більшості пострадянських країн на такі теми накладено табу? Чи існує в сучасній Білорусі запит на осуд цих злочинів і покаяння в них?
Комуністична за менталітетом влада може викорчовувати корінь, з якого росте? Режим Лукашенка з самого початку формувався, як прокомуністичний, Лукашенко неодноразово вихваляв Леніна. Реабілітовано навіть прокляте самими комуністами ім’я Сталіна – під Мінськом відкритий історичний комплекс «Лінія Сталіна», де йому встановили бюст. Як можуть бути засуджені комуністичні репресії, якщо режим в Білорусі 20 років будувався на комуністичній ідеї? Кілька місяців тому Лукашенко, як голова комуністичної партії, був так само призначений на посаду міністра освіти – і ви можете собі уявити, чому ця людина може навчити молодь
Білоруська молодь сприйнятлива до ідей комунізму?
Молоді на все начхати, якщо так вже розібратися. Зростає покоління, якому в масі своїй байдужі будь-які ідеї. За опитуваннями соціологів, у 50% ідея одна – виїхати.
Дмитро Дашкевич протестує проти встановлення пам’ятника Леніну. 7 листопада 2016 року. fot. radio.svaboda.org.
Методи комуністів за часів СРСР щодо національних держав були однаковими: репресії проти носіїв національної мови: вчителів, письменників, патріотів. Чи безпечно сьогодні розмовляти білоруською? Чи важливо людям, якою мовою вони говорять? Яке відношення до мови у нинішньої влади?
Розмовляти рідною мовою можна, але це вимагає зусиль. У будь-якому державному закладі тобі скажуть, що білоруськомовних бланків немає, що «у нас дві державні мови», і тому з тобою будуть говорити тільки російською, навіть якщо ти заявляєш, що російською мовою не володієш. У Білорусі менше 1% студентів говорять білоруською в стінах своєї Альма Матер, адже жодного університету з програмою навчання білоруською мовою немає. Мова, за даними ЮНЕСКО, знаходиться на межі вимирання. Якщо так розібратися, взагалі не зрозуміло, як це виходить, що все більше і більше молоді приймає рішення говорити рідною мовою.
У Білорусі менше 1% студентів говорять білоруською в стінах своєї Альма Матер, адже жодного університету з програмою навчання білоруською мовою нема
Чи існує у вашій громадській організації «Молодий фронт» мета популяризувати рідну мову, у т.ч. серед молоді?
Мета така є, але як це реалізувати в тоталітарній державі? Ми не є опозицією, подібно українській, у якої є телеканали, обласні ради і т.д. У нас немає взагалі ніяких важелів впливу на структуру держави і на суспільство. Ми – купка дисидентів. Якщо Лукашенко одноосібно призначає директорів заводів, то можете собі уявити рівень нашої несвободи. Хоча за соцопитуваннями 30% людей хочуть, щоб білоруська мова була єдиною державною, але на вулицях ми навряд чи зустрінемо 1% людей, які розмовляють рідною мовою. Це є велика біда і білоруських патріотів – вони говорять російською.
Хоча за соцопитуваннями 30% людей хочуть, щоб білоруська мова була єдиною державною, але на вулицях ми навряд чи зустрінемо 1% людей, які розмовляють рідною мовою. Це є велика біда і білоруських патріотів – вони говорять російською.
Ми вдома розмовляємо рідною мовою, наші діти дивляться мультики білоруською або українською та англійською. Але у нас катастрофічно мало продуктів білоруською. Тому відродженням інтересу до мови займаються євангельські християни: пишуть книги, ставлять спектаклі, перекладають фільми і т.д. Кожна поява книг на національній мові, наприклад, книги Олексія Шейна «Сім каменів» (з мізерним накладом 5000 на 10 мільйонний народ) або вистав, фільмів стають великими подіями в Білорусі.
Якщо говорити про цілі в глобальному плані, то це вироблення національної ідеї, заснованої на християнських принципах.Моя мрія – євангельська, а значить і білоруська Білорусь – і ми всі живемо і діємо задля цієї мрії.
Якщо говорити про цілі в глобальному плані, то це вироблення національної ідеї, заснованої на християнських принципах.Моя мрія – євангельська, а значить і білоруська Білорусь – і ми всі живемо і діємо задля цієї мрії.
Цілі МФ тут http://mfront.net/dakumanty
В одному з інтерв’ю Ви говорили, що влада боїться такого ж майдану, як в Україні, тому що це стане приводом для Росії увійти в Білорусь і влаштувати в ній щось схоже на те, що відбувається на Сході України. Але присутність в країні таких патріотів, як МФ, на погляд Лукашенка, може стати стримуючим фактором для «ввічливих чоловічків». На підставі чого Ви робите такі висновки? Чи правий Лукашенко щодо месіанського покликання МФ?
Я спокійно ставлюся до цього висловлювання, оскільки розумію логіку поведінки Лукашенка. Він постійно шантажує Росію Заходом, а Захід Росією. На цій хвилі у нас постійні дискусії в суспільстві про те, а чи варто прибирати Лукашенка, якщо є висока ймовірність, що у країну увійдуть російські війська. Українські націоналісти минулого століття вже намагалися співпрацювати з фашистами проти комуністів. Я вважаю, що сучасній Білорусі треба жити за класичним принципом: «Чума на обидва ваші доми». Адже чому такі дискусії відбуваються? Тому що люди вважають творцями історії себе, а не Бога: якщо я домовлюся ось з цим злодієм, у мене буде менше проблем. Я не хочу мислити такими категоріями. Якщо Бог знайде мене вірним, я готовий слідувати Його законам разом з країною.
У період свого трирічного ув’язнення я написав текст «Слави Своєї не віддам нікому». Тоді я зрозумів, Хто є творцем історії і звільнився від амбіцій шукати влади.
В Україні 2017 рік названо Роком Реформації, і церкви розповідають владі на всіх рівнях і суспільству про феномени Реформації, про необхідність мати християнський фундамент у всіх сферах життя. Що в рік 500-річчя Реформації відбувається в Білорусі?
З боку влади нічого не відбувається. У нас 500-річчя Реформації збігається з 500-річчям білоруської Біблії, яку видав у Празі Франциск Скорина. Видав для того, щоб Божа істина була доступна Білорусам. Але навіть ця велика історична подія не привертає такої уваги нашої влади, як в Україні 500 ювілей Реформації.
