10 квітня 1583 року в голландському містечку Делфі народився Гуго Гроцій (1583-1648), голландський юрист і апологет, один з кращих теоретиків природного права і зачинатель міжнародного права.
Гуго визначався феноменальними здібностями – в 8 років він вже писав вірші на латині і після домашнього навчання в 11 років вступив до Лейденського університету. У 1609 році він створив одну із своїх знаменитих робіт – “Вільне море”, де відстоював право на вільне користування мріями представниками різних народів.
Гроцій поділяв право на “природне” (незалежне від людини і яке відповідає природним речам, створених Богом) і “позитивне” (що відображає волю людей і може розходитися з “природним” правом). Його теорія міжнародного права передбачала, що замість влади Папи Римського відносини між державами повинні визначати угоди, засновані на природному праві народів; виправдовувала справедливі і засуджувала несправедливі війни, що порушують природні права інших і тому повинні бути припинені; засуджувала надмірну жорстокість, якої можна було б уникнути під час війни.
Оскільки Гроцій жив за часів Вісімдесятирічної і Тридцятилітньої війни між католиками і протестантами, то він багато уваги приділяв роздуми над правами народів, конфесій, Божої справедливості і можливості юридичного врегулювання конфліктів між державами і релігіями. В результаті з’явилися його книги “Про право війни і миру” (до 1775 року мала 77 перевидань різними європейськими мовами), “Про правдивість християнської релігії” (1627), “Шлях до релігійного миру” (1642).
Гроцій писав: “Той, хто не знає, як керувати провінцією, не може управляти королівством; хто не може впоратися з містом, не може керувати провінцією; хто не вміє управляти селом, не зможе керувати містом; той, хто не може керувати сім’єю, не зможе керувати селом; той, хто не може керувати самим собою, не зможе керувати сім’єю; ніхто не зможе керувати самим собою до тих пір, поки його розум не стане Господом, Волею і Побуджуючою Силою для своїх підопічних; розум же не може управляти до тих пір, поки він сам не керується Богом і поки він повністю не підкориться Йому”.
Гроцій був автором ряду апологетичних творів, виступав проти доктрин Фауста Социна, захищав лейденських армініян, за що в 1619 році був засуджений до довічного ув’язнення і потрапив у в’язницю, з якої зумів втекти до Франції в 1621 році, а звідти вже переслідуваний кардиналом Рішельє, Гроцій біжить до Швеції.
Гуго Гроцієм написані “Коментарі до Старого Заповіту” (1644) і “Коментарі до Нового Заповіту” (1641-1650). Крім того, Гроцій був наділений і письменницьким даром. З-під його пера з’явилося кілька трагедій на біблійні теми. Юридичні твори Гроція дуже сильно вплинули на законодавство США, в пам’ять про що його ім’я було вигравірувано серед 23 найбільш значущих законодавців в Палаті Представників Сполучених Штатів Америки.
