27 листопада 1937 року загинув митрополит УАПЦ Василь Липківський – перший очільник незалежної української церкви.
Він походив з родини священника та продовжив цю сімейну традицію, вступивши до Київської духовної семінарії. Ще на початку ХХ століття отець Василь став відомим своїми численними статтями в пресі, багато часу приділяв викладанню в кількох духовних закладах і одночасно був настоятелем Києво-Солом’янської Покровської Церкви.
Під час бурхливих подій 1917 року його обрано головою революційного з’їзду духівництва і мирян (саме тоді ухвалено рішення про автокефалію для православної церкви в Україні). З 1919 року активно сприяв утворенню українських парафій. 29 червня того ж року в Софійському соборі відбулася перша служба Божа, яка здійснювалася повністю українською мовою. 14 жовтня (на Покрову) 1921-го Василя Липківського обрано Митрополитом Київським та всієї України.
Однак з приходом до влади комуністів, його життя зазнало разючих змін. Після проголошення більшовиками декрету про відокремлення церкви від держави розпочалися репресії проти християн, що не могло оминути УАПЦ. Фактично від самого створення незалежної церкви, вона зазнавала постійних утисків, погроз, а пізніше і прямих репресій з боку влади.
З 1927 року комуністи розпочали процес ліквідації автокефальної церкви. Спочатку вони змусили делегатів Всеукраїнського собору УАПЦ усунути Липківського від керівництва, а вже 1930-го остаточно ліквідували і саму автокефальну церкву. З того часу почалися прямі розправи над служителями.
Звинувачення, яке чекісти надали Василю Липківському, було абсурдне. НКВС УРСР звинувачував його в тому, що митрополит був “одним з керівників націоналістичної фашистської організації українських церковників, що ставила за мету відторгнення України від СРСР і створення самостійної держави фашистського типу”. В 1937 за відсутності прозорого судочинства чи бодай якогось об’єктивного розслідування Василя Липківського засуджено до смертної кари і 27 листопада розстріляно.
Трагічна доля отця Василя вчергове нагадує нам про суть кремлівських зазіхань. Більшовики не втрачали шанс контролювати ані політику, ані культуру, що розв’язало їм руки на знищення всіх “ворогів комунізму”. Варто християнам пам’ятати, що політика лівих ідеологій завжди призводить до одних і тих наслідків. Більшовики в Радянському Союзі, комуністи в Китаї чи неомарксисти на Заході – усіх об’єднує однакова ненависть до християнства, яка завжди призводить до насилля й переслідувань.
