Майже 80 років тому в урочищі Сандармох (Карелія) розпочалися масові розстріли в’язнів ГУЛАГу. З 27 жовтня і по 4 листопада чекісти розстрілювали тисячі людей різних національностей, переважна більшість з яких – це політв’язні. Тоді в карельських лісах були вбиті 1111 українців.
Для України розстріли в Сандармосі мали особливе значення: саме там чекісти винищували нашу національну еліту: письменників, священників, офіцерів армії УНР – тих, хто в незалежній Україні потенційно міг бути основою націотворення.
В сумнозвісному урочищі загинули відомі вітчизняні митці Лесь Курбас, Микола Куліш, Микола Зеров, Марко Вороний, Валер’ян Підмогильний, професори-історики Олександр Бадан-Яворенко, Сергій Грушевський, Володимир Чехівський, письменник та міністр освіти УНР Антін Крушельницький та багато інших.
В Сандармосі чекісти розстріляли чимало священнослужителів та релігійних діячів. Серед них був і лідер баптистів в СРСР Василь Колесніков, католицькі священники Петер Вейґель, Михайло Вольф, Йосип Карпинський, Йосип Ковальський та інші. Не оминула трагічна доля й отців Української автокефальної церкви Володимира Хуторянського та настоятеля церкви Св. Миколая Дмитра Воскресенського.
Як і багато злочинів комуністів, трагедію Сандармоху радянська влада намагалася приховати як від власного населення, так і від закордонної преси. Тривалий час було невідомо, де і як загинули вищезгадані в’язні. Лише 1995 року Веніаміна Іофе (директор Санкт-Петербурзького науково-дослідного центру «Меморіал») в архівах Регіонального управління ФСБ РФ в Архангельську віднайшов оригінали документів, зокрема «альбом» розстрільних протоколів тих часів.
З того часу розпочалися дослідження місць масових розстрілів та захоронень. В урочищі було віднайдено кілька сотень ростральних ям із жертвами сталінського терору. В 1998 році в місцях розстрілів відкрито меморіальне кладовище «Сандармох», в центрі якого пам’ятник з промовистим написом «Люди, не вбивайте одне одного!»
Чому для нас сьогодні важливо пам’ятати про трагедію Сандармоху? По-перше, це чергове свідчення злочинів комунізму, від якого Україна поступово очищається та позбавляється міфів радянської спадщини. Ніщо так промовисто не засвідчує злочинність режиму, як таємні масові розстріли інтелігенції.
По-друге, втрата України своїх еліт відбувалася насильницьким шляхом і розстріли в Карельських лісах – яскраве тому свідчення. Радянський Союз (та й Російська імперія, що його породила) з року в рік своєю політикою винищували найкращих українських митців, науковців та національних лідерів. Мільйони куркулів (середній клас), високоосвічених людей, моральних і духовних авторитетів були або заслані в далекі регіони імперії, або просто фізично знищені.
