4 квітня 1557 року в Островно на півночі сучасної Білорусі народився канцлер ВКЛ Лев Сапега (1557-1633).
Хоча народився він в православній родині, але в шестирічному віці був відвезений в Несвіж до двору князя Миколи Радзивілла Чорного, де почав відвідувати кальвіністську школу.
Напередодні приїзду Льва в Несвіжі Симон Будний видав першу книгу по-білоруськи “Катехизис”, а сам власник Несвіжа зробив видання в Бресті знаменитої Радзивиллівської Біблії. Безумовно юнак відчував на собі вплив тієї атмосфери, яка панувала при дворі князя Радзивілла.
Демонструючи хороші схильності до навчання, він був помічений Миколою Радзівіллом і на його гроші відправлений навчатися в протестантський Університет Лейпцига. На той час Сапега вже був кальвіністом. Після повернення з навчання молодий Сапега, втративши вже свого опікуна, так як Радзивілл відійшов у вічність, був залишений при королівському дворі, де виконував функції писаря і секретаря.
Коли загострилися відносини з Московським царством, то Сапега сформував на власні кошти гусарський полк і взяв участь в захисті вітчизни. Незабаром йому випало зіграти важливу роль на дипломатичному полі – спочатку він домовився з московським царем про повернення до складу ВКЛ Полотчини та Інфляндіі, а потім уклав мирний договір на 20 років.
Однак найбільш Лев Сапега увійшов в історію, як інвестор видання Статуту ВКЛ білоруською мовою, до якого ним була написана мудра передмова. Остання редакція Статуту готувалася комісією на чолі з канцлером кальвіністом Астафеєм Воловичем, а Сапега виконував функції підканцлера. Після смерті Воловича Сапезі довелося переймати справу попередника і довести її до визнання Статуту королем і видання.
Сильний вплив протестантів на законатворчість в ВКЛ проявився в приведення вищого закону ВКЛ у відповідність з Божим Словом. Про це дбали свого часу кальвіністи Микола Радзивілл Чорний, Микола Радзивілл Рудий, Христофор Радзивілл Перун, Андрій Воляник, Микола Монвід-Дорогостайський і в тому числі і Лев Сапега, який до 1586 року залишався кальвіністом.
Сапега зіграв виняткову роль в утвердженні королем Статуту, який повністю складався з тексту знаменитої Варшавської конфедерації 1573 року, що стверджувала релігійну толерантність в державі. Не всі були згодні з цим, принаймні перший ректор Віленської академії єзуїт Петро Скарга називав це досягнення протестантів “пекельним правом”, але як видно Лев Сапега в той час більш поділяв позицію протестантів. Хоча він і перейшов в католицтво, сприяючи пізніше Брестській церковній унії, але завжди відрізнявся більш терпимим ставленням до інших конфесій, що, напевно, було спадщиною виховання, отриманого при дворі Миколи Радзивілла, і довгої спільної діяльності з протестантами на користь своєї держави.
Сапега продовжив і незалежну позицію своїх попередників, борючись за збереження незалежності ВКЛ після Люблінської унії, що також відрізняло його від позиції єзуїтів. Хоча в кінці свого життя він вважав помилкою свою довгу прихильність кальвінізму, але, незважаючи на це, очевидно, що саме виховання в протестантському оточенні сформували багато позитивних якостей його світогляду і направляли його думки і справи в напрямку служіння своєму народу перед Богом.
Присвячуючи Статут королю Сигізмунду III (подібно Миколі Радзівіллу, який присвячував колись Брестську Біблію Сигізмунду II Августу), Сапега підкреслював відповідальність короля перед Богом за відповідальне управління народом і за те, щоб “хвала Господу Богу всемогутнього через його королівську милість збільшене була, і вся Річ Посполита в цілості й в світі була збереженою”. #r500ua #календарРеформації
