В цей день 1533 року народилася англійська королева Єлизавета І, правління якої принесло державі процвітання й морську гегемонію на багато років. Вона була останньою королевою з династії Тюдорів, яка стала відомою своєю послідовною підтримкою протестантській церкві в часи релігійного протистояння в Європі.
Названа на честь своїх бабусь, Єлизавета була дочкою другої дружини Генріха VIII Анни Болейн. Проте в короля була ще одна дочка – Марія, яку позбавили права на престол після розлучення з першою його дружиною – Катериною Арагонською. Та ж сама доля спіткала і Єлизавету, проте право на корону їй надав парламент, видавши Третій закон про спадщину.
Дитинство майбутньої королеви проходило в постійному навчанні. Вже до 11 років дівчинка могла писати англійською, італійською та латиною, а також вивчала французьку і грецьку мови. Після формального завершення навчання Єлизавета була найосвіченішою жінкою того часу. Та вона ще з юних років вона знала, наскільки непростою є доля королеви, особливо враховуючи тривалу боротьбу за престол.
Велике протистояння за право володіти англійською короною розпочалося між Єлизаветою та її сестрою Марією (королевою шотландською) після смерті Едуарда VI – сина короля від третього шлюбу. Сестра Єлизавети Марія – ревна католичка, яку підтримував французький королівський двір. На противагу їй Єлизавета користувалася великою популярністю у дворян та простого населення, які були переважно протестантами. Вони категорично не бажали бачити на престолі Марію Стюарт, яка в Шотландії влаштовувала погроми та страти протестантів, за що була прозвана «Кривавою».
Єлизавета все-таки утвердилася на англійському престолі, однак протистояння з сестрою не завершилося. Низка політичних помилок Марії в Шотландії спричинила бунт лордів, після чого вона втекла до Англії, де утримувалася королевою в неволі 19 років. Яків, син Марії від шлюбу з герцогом Генріхом Стюартом, залишився у Шотландії та виховувався як протестант.
Зовнішня політика королеви ґрунтувалася значною мірою на релігійному протистоянні. Окрім Франції (традиційного противника) англійці мали чимало конфліктів з іншими католицькими державами, зокрема Іспанією. За правління Єлизавети І відбулася подія, що вирішила подальшу долю двох великих країн. Розгром Іспанської Армади англійським флотом 1688 року поклав кінець домінуванню Іспанії на морі, що означало перетворення Англії (а пізніше і Великобританії) на володарку морів. З того часу не лише пожвавилася торгівля, але й почала формуватися майбутня Британська колоніальна імперія.
Особисте життя Єлизавети теж було предметом державної політики. Протягом всього дорослого життя вона розглядала пропозиції одружитися від королів та герцогів, проте заміж так і не вийшла і, відповідно, спадкоємця не залишила. Саме тому наступним правителем Англії став син Марії Яків, що був королем Шотландії також.
