В минулому столітті жили багато жінок, які увійшли в історію своєю політичною діяльністю. Щоправда, далеко не всі вони принесли людству позитивні здобутки. Такою жінкою була і Клара Цеткін – німецька комуністка, одна з найвідоміших феміністок ХХ століття, відома як одна з авторів святкування 8 березня.
Уродженка невеличкого містечка Відерау, що в східній частині Німеччини, виростала в сім’ї місцевого вчителя. Ще з юного віку Клара захоплювалася лівими ідеями та вступила до Соціалістичної робочої партії Німеччини. Проте з часом її погляди стали ще більш радикальними і вона поповнила ряди Компартії. За весь період існування Веймарської республіки Клара Цеткін представляла комуністів в Рейхстазі, а також була членом ЦК Компартії Німеччини. Але відомою вона стала не стільки через парламентську роботу, стільки як феміністка і поборниця капіталістичної моделі сім’ї. Ще в 1807 році Цеткін очолила жіноче відділення при СДПН. В цей період вона познайомилася з іншою феміністкою – Розою Люксембург. Саме їм приписують заснування традиції святкувати 8 березня як День боротьби за права жінок.
Клара Цеткін ще за життя була відомою фігурою не лише в Німеччині. Вона мала тісні зв’язки з російськими комуністами, а феміністка і основоположниця радянської сексуальної революції Олександра Коллонтай була її близькою подругою. Пізніше вклад Клари Цеткін і Рози Люксембург в «звільнення» жіноцтва належним чином відмітили в Радянському Союзі, присвоївши чимало топографічних назв відомим феміністкам, від яких Україна позбулася лише в процесі декомунізації.
Комуністичні та феміністичні погляди, що так гармонійно переплелися в особі Клари Цеткін, значною мірою доповнювали один-одного. Фемінізм проявився не лише в зрівнянні громадянських прав чоловіків і жінок, але й цілеспрямованому витісненні жінок з сім’ї та заперечення її статусу як помічниці чоловіка, що ґрунтувалося на протиставленні статей та запереченні біблійних норм, що століттями слугували еталоном для ієрархії в родині. Саме в ХХ столітті, в часи найбільшого підйому лівих, фемінізм досяг неабиякої популярності, підживлюючись ідеями міжстатевої ворожнечі та використання марксистських догм про пригнічених капіталізмом жінок, які використовуються і до цього дня. Розвиток і поширення фемінізму потребувало комуністичних засад, проте ідеї класової боротьби потребували фемінізму не менше. Затята феміністка Клара Цеткін цього і не приховувала. Саме їй належить твердження, що стало в Радянському Союзі нормою життя: «Диктатури пролетаріату можна досягти та втримати тільки за активної участі жінок із робочого класу». І СРСР був першою державою, де фемінізм став офіційною політикою. Саме фемінізму та «звільненню від сімейного рабства» завдячують радянські жінки, які змогли вдосталь «насолодитися» тяжкою чоловічою роботою в цехах заводів і фабрик.
Постаті Клари Цеткін та Рози Люксембург є класичним прикладом симбіозу комунізму й фемінізму. Проте і сьогодні це поєднання залишається актуальним, адже ці ідеї доповнюють одна одну. Там, де голосно лунають поривання остаточно знищити «патріархат», поряд лунають такі ж заклики назавжди покінчити із пуританським капіталістичним ладом. Ще з ХХ століття феміністки і не приховували свою ворожість до релігії і до християнства Саме тому це питання не просто політичне, а, перш за все, духовне, а тому стосується всіх християн: як чоловіків, так і жінок.
