22 квітня 1451 року народилася Ізабелла І – одна з найвідоміших постатей європейської історії, королева Кастилії та об’єднаної Іспанії.
Коли Ізабеллі було 18 років, вона вийшла заміж за спадкоємця Арагону Фердинанда ІІ. Цей шлюб став початком об’єднання Іспанії та перетворення її в одну з найсильніших імперій того часу. Хоча єднання Кастилії та Арагону стало результатом одруження монарших спадкоємців і влада зосередилася в одній родині, проте Ізабелла мала все ж домінуючу позицію в управлінні державою.
Без перебільшення, це подружжя ревних католиків є національними героями Іспанії. Саме вони не лише об’єднали розрізнені королівства Піренейського півострова в єдину державу, але й звільнили її від ісламського панування, яке тривало понад сім століть. До цього іспанці тривалий час не могли вільно сповідувати християнство і навіть піддавалися жорстким репресіям за віру (багато іспанців стратили саме з релігійних мотивів). Період визволення Іспанії тривав кілька століть і став відомий як Реконкіста (відвоювання), яка закінчилася остаточним витісненням арабів з Гренади у 1492 році.
Того року відбулася ще одна не менш значуща подія. Саме Ізабелла дала «зелене світло» та забезпечила фінансування для експедиції Христофора Колумба в «Індію», а як стало відомо пізніше – на новий величезний континент. Це мудре рішення не лише принесло Іспанії феноменальне економічне процвітання на деякий час, але й докорінно змінило історію Західної цивілізації, розширивши її за океан. Окрім цього, відкриття Америки та Реконкіста ознаменували початок нового періоду як для Іспанії, так і для Європи (зняття небезпеки просування мусульман на північ і початок активної колонізації Америки).
Але не тільки позитивними змінами на Піренеях прославилося подружжя Католицьких королів (цей титул їм надав папа Олександр VI). Саме за правління Ізабелли та Фердинанда, інквізиція діяла в таких масштабах і з такою інтенсивністю, як ніде в Європі. Більше того, в другій половині XV століття спостерігалося відверте зрощення влади світської (монархів) та влади релігійної (інквізиторами найчастіше були члени ордену домініканців). Іспанська інквізиція структурно не була частиною Папської, але підпорядковувалася напряму світській владі та виконувала роль таємної поліції.
Керуючись нібито благими намірами поширити християнство серед єврейського та арабського населення, Іспанська інквізиція діяла зовсім не в християнський спосіб, домагаючись хрещення за будь-яку ціну. Десятки тисяч мусульман та юдеїв охрестилися, проте інквізиція не залишила їх у спокої як потенційно нелояльних до монархів елементів (найжорстокіші переслідування припали на початок XVI століття).
За кілька десятиліть перебування подружжя при владі Іспанія перетворилася з окремих і частково мусульманських королівств на централізовану державу з жорстким контролем монархів за суспільним життям. Католицькі королі стали феноменом пізнього Середньовіччя, зробивши чимало вдалих політичних кроків для розквіту Іспанії. Важко переоцінити роль Ізабелли в цьому процесі, хоча далеко не з усіма її діями можна погодитися.
