В перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Ідея святкування сягає ще ХІХ століття, коли пастор Універсалістської Церкви в штаті Массачусетс започаткував традицію в другу неділю червня проводити службу, присвячену дітям. На початку ХХ століття подібні ініціативи з’являлися в багатьох країнах світу.
1 червня як Міжнародний день захисту дітей почали святкувати з 1950 року. Рішення про це ухвалила Рада Міжнародної демократичної федерації жінок на з’їзді в 1949 році. Тоді цю ініціативу підтримала ООН; так і з’явилася традиція святкувати День захисту дітей.
В цей день доречно буде згадати виклики, що стоять перед сучасними дітьми. Опубліковані Уповноваженим президента з прав дитини результати соціологічного дослідження вражають кричущими проблемами сімейної та соціальної сфер. Близько третини дітей живуть в неповних сім’ях і серед них 91% проживають без батька. Також 53% респондентів відмітили про порушення права на отримання медичної допомоги, а 54% вказали про порушення права на повноцінне харчування. Окрім цього, понад чверть опитаних батьків не знають, де їхні діти бувають увечері, а ще понад третина не цікавиться їх дозвіллям.
Наведені статистичні дані є лише симптомом багаторічної руйнації сімейних цінностей. В сучасній Україні сім’я як інститут тривалий час атакується постмодерною культурою, нівелюються сімейні цінності, які визначали суспільний лад століттями. Це все не може не позначитися на дітях. Виростаючи в неповній родині чи в сім’ї з іншими соціальними проблемами (тяжке економічне становище, відсутність дружньої атмосфери чи зловживання алкоголем), дитина не отримує позитивного зразка моделі сім’ї, а тому в кращому випадку бере за приклад родини інших людей, а в гіршому – приносить ті ж проблеми у свою майбутню сім’ю.
Не меншою проблемою постає тенденція зменшення спілкування між поколіннями. Батьки все менше цікавляться дозвіллям своєї дитини і все частіше «няньками» стають смартфон, комп’ютер і телевізор, до яких дитина часто має постійний доступ. Але й формування мислення та мовлення на основі почутих та побачених шаблонів. Також Інтернет відкриває перед ще несформованою особистістю цілий потік різнорідної інформації, до якої дитина, скоріш за все, зовсім не готова (контент, пов’язаний з насильством чи такий, що потребує критичної оцінки).
Не останню роль в деградації інституту сім’ї зіграла масова культура та суспільна думка, наскрізь просякнута споживацтвом та егоїзмом. Все частіше дитина сприймається як тягар, як перешкода на шляху побудови кар’єри чи взагалі як «помилка». В суспільстві, де аборти роблять вже десятки років, розмови про цінність життя дітей на ділі все частіше стають просто сентиментами. Тисячі ненароджених дітей щороку легально вбиваються руками тих, хто мав би зберігати їх життя. Багатодітність не лише стає доволі рідкісним явищем, але й нерідко притягує суспільний негатив, адже на пострадянському просторі (особливо у містах) три та більше дітей стали ознакою нетипових батьків чи навіть нераціональних.
Окрім цього, слід зважати й на економічні фактори, що стали викликом для цілісності багатьох сімей. За останні кілька років загострилося питання заробітчанства, що, безперечно, негативно позначилося на вихованні дітей. Сьогодні чимало дітей виховують дідусі та бабусі, коли їх батьки, працюючи за кордоном, не бачать дітей місяцями чи навіть роками.
З одного боку, життя сучасних дітей видається простішим і матеріально більш забезпеченим, ніж, наприклад, 20-30 років тому. Але сучасні діти все частіше не доотримують тих емоцій і життєвого досвіду, які мали б передати їх батьки. Наступному поколінню буде важче орієнтуватися в світі, де нівелюються авторитети та зникають чіткі орієнтири.
