В цей день 1453 року Константинополь пав перед натиском турків-османів. Дана подія стала остаточним завершенням існування Візантії та значно звузила межі християнського впливу у світі.
В Середньовіччі Візантія залишалася однією з найбільших християнських держав, проте починаючи з ХІ століття турки-османи, що прийшли зі Сходу, почали захоплювати спочатку Близькосхідні території, а потім Анатолію та західні території Візантії. Остання тривалий час переживала внутрішню кризу; перелік військових поразок перед османським наступом не лише спричинив загибель цієї держави, але й утворення найбільшої ісламської імперії, що частково включала територію Європи.
Хоча взяття Константинополя і стало доленосною подією для всього християнського світу, проте османська загроза нависла над Середземномор’ям задовго до цього. Станом на 1453 рік турки завоювали майже всю колишню територію Візантії окрім частини острівних та європейських земель включно з Константинополем.
Захоплення столиці колись могутньої православної держави розпочалося з облоги 6 квітня 1453 року. Час від часу відбувалися незначні сутички, але в перші тижні облоги значних зрушень не було. Пізніше на допомогу візантійцям прибули венеціанці, генуезці та греки, які постачали в місто продовольство і зброю. Католицькі союзники брали участь в багатьох морських боях проти турків. На початку травня рейди турецьких військ на Константинополь почастішали й загарбникам вдалося пробити стіни міста в кількох місцях. 28 травня розпочався остаточний штурм, на який турецький султан Мехмед ІІ кинув усі сили. Варто зазначити, що чимало слов’ян, угорців, німців та італійців воювали на боці османів в рядах башибузуків (нерегулярних військ), більшість з яких загинули при штурмі стін. Всі, хто міг тримати в руках зброю, захищали місто до останнього і навіть імператор Костянтин пішов в контратаку, проте загинув у бою. 29 травня місто було захоплене і Візантійська імперія припинила своє існування. На її місці постала Османська імперія, що спричинило пошук європейцями нових торговельних шляхів в Азію, а відтак XV століття стало добою Великих географічних відкриттів. Також слід згадати, що в той самий час на іншому кінці Європи іспанці успішно проводили Реконкісту і через це на Заході мусульманський вплив постійно зменшувався.
До початку ХХ століття Османська імперія становила постійну загрозу як Балканам і Східній Європі, так і західноєвропейським державам. Чого тільки варта османська облога Відня в 1529 році, коли туркам вдалося захопити мало не чверть Європи.
Протягом багатьох століть європейці оборонялися від натиску турків-османів, усвідомлюючи цивілізаційну небезпеку для всього християнського світу. Хоча Османської імперії вже майже 100 років, як немає, проте в ХХІ столітті небезпека ніде не поділася. Сьогодні Європа знову стоїть перед загрозою ісламізації та втрати цивілізаційної єдності, але тепер експансія проходить не шляхом прямого завоювання, але через масштабні міграційні процеси та деградацію національної свідомості європейців. Сьогодні ще є час зупинити цивілізаційну загибель Заходу, але для цього необхідна критична маса людей, які будуть твердо стояти на справжніх європейських християнських цінностях та не боятися відстоювати їх навіть коли це стане небезпечно.
