Британські монархи завжди перебували під пильним поглядом усього світу, адже протягом століть вони мали величезний вплив на життя Європи та долю усього світу загалом. З-поміж багатьох королів та королев лише на честь деяких названо цілі епохи. Однією з них була королева Вікторія, яка в 19 років зійшла на престол і керувала Великобританією аж до кінця століття.
Протягом свого досить довгого життя Вікторії довелося зіткнутися з багатьма викликами як у державному, так і в особистому житті. Через кілька років після коронації ще юної королеви, Ірландія, що входила до складу Великобританії, зіткнулася з нечуваним неврожаєм, що спричинило масовий голод. Проблеми слідували одна за одною: через активну діяльність чартистів та численні заворушення в Європі у зв’язку з «весною народів», Великобританія стояла на порозі аналогічної революції. Ці та інші потрясіння призвели до невисокої популярності Вікторії серед населення, проте вже скоро ситуація кардинально змінилася. Позитивні плоди індустріальної революції, пожвавлення торгівлі та вирішення найбільш гострих проблем робітників призвело до розквіту Британії як у сфері економіки, так і в міжнародній політиці.
Але цей історичний період відомий не лише економічними та науковими здобутками. У масовій культурі Вікторіанська епоха нероздільно пов’язана з вікторіанською мораллю, що сформувалася за безпосереднього прикладу багатодітної королівської сім’ї як еталону честі, вірності та чистоти. Загалом, це був своєрідний консервативний поворот, повернення до традиційних християнських норм поведінки на противагу попереднім інтригам та скандалам в королівській родині. В основі моральних засад Вікторіанської епохи лежали цінності англіканства та культури середнього класу. Хоча пізніше ці роки назвуть святенницькими та манірними (особливо після сексуальної революції, коли будь-які моральні обмеження таврувалися як «лицемірство»), проте в той час такі чесноти як стриманість, скромність, працьовитість, благочинність, патріотизм дійсно стали нормою життя, а королівський приклад був керівництвом до дії для багатьох сімей.
Справжньою трагедією для королеви Вікторії стала смерть її чоловіка Альберта Саксен-Кобург-Готського, з яким вона прожила 21 рік. У подружжя було дев’ятеро дітей, яким судилося у майбутньому очолити чимало європейських держав.
За численні родинні зв’язки Британську королеву називали «бабусею Європи». Її нащадки входили до монарших родин по всій Європі чи навіть очолювали їх як-от, в Норвегії, Швеції, Іспанії, Німеччині, Російській імперії та, звичайно, самій Великобританії. Проте ці родинні зв’язки вкотре доводять цинізм і безглуздість Першої світової війни, в якій онуки британської королеви воювали між собою.
Королева Вікторія – це одна з небагатьох жіночих постатей в історії, яка змогла вміло поєднати відповідальність перед народом, державницьку мудрість, силу керівника держави та збереження консерватизму в питаннях сім’ї, моралі й ролі жінки як матері та дружини.
