Близько шести мільйонів євреїв загинули під час проведення геноциду, відомого як Голокост. Але неправильно буде сприймати євреїв 1940-х років тільки як безпорадних жертв тієї війни (хоча чимало з них дійсно були такими, бо нацисти винищували їх цілими сім’ями з жінками та дітьми). Проте чимало представників цього народу проявили неабияку мужність і хоробрість не лише з метою власного виживання, але й беручи участь в Русі Опору.
Є чимало прикладів, коли євреї чинили запеклий опір нацистам, в повній мірі використовуючи силові методи. Одним з них було повстання у Варшавському гетто.
Гетто в польській столиці було утворене восени 1940 року під приводом убезпечення німців та поляків від хвороб, які нібито могли поширювати євреї. Воно являло собою проміжний концентраційний табір, створений в центральній частині міста, де було сконцентровано до 450 тисяч євреїв з усієї Польщі. З 1942 року розпочалося поступове виселення мешканців гетто, яких перевозили в трудові табори, а пізніше і табори смерті. Саме в цей період почала формуватися Єврейська бойова організація – об’єднання польських євреїв на території варшавського гетто для збройної боротьби проти нацистів. Її членами були кілька сотень мешканців гетто, які, озброївшись саморобними вибуховими пристроями та коктейлями Молотова, пішли на відкрите протистояння нацистам. Поляки із Руху Опору теж допомагали в підготовці повстання, передаючи за стіни гетто зброю, бензин, вибухівку та інші необхідні для боротьби речі. 19 квітня 1943 року розпочалося збройне повстання, яке тривало до середини травня.
Для його придушення нацисти залучили підконтрольну німцям варшавську поліцію та підрозділи Гестапо; всього у придушенні повстання взяли участь близько 3000 військових, з яких до тисячі – це солдати Ваффен-СС. Попри очевидну кількісну перевагу нацистів, повстанці змогли протриматися понад 3 тижні, але коли гетто було підпалене, то стало зрозуміло, що бунт закінчиться для євреїв трагічно. В ході придушення повстання було розстріляно до 7000 жителів гетто та ще близько 6000 загинули під час пожежі, яку влаштували нацисти. До середини травня вся територія гетто була спалена, а розташовані на ній будівлі зрівняні із землею. Тоді ж нацисти підірвали Велику синагогу, що мало свідчити про кінець існування єврейської громади в Польщі.
Єврейський опір у Варшавському гетто завершилося ще більш жорстокими розправами над євреями та представниками польського Руху Опору; після відчайдушного повстання понад 50 000 євреїв були примусово вивезені до Треблінки (табору смерті).
Хоча повстання у Варшавському гетто було придушене, проте спроби протистояти вбивцям і окупантам продовжилися в концтаборах, куди звозили євреїв з усієї Європи. Повстання і заворушення у Бухенвальді, Собіборі, Кременці та інших місцях масового винищення людей свідчать про неабияку мужність ув’язнених та готовність протистояти злу.
