12 грудня 1910 року народився відомий голландський фізик Альдерт ван дер Зіл, віруючий консервативної лютеранської церкви.
Альдерт народився на північному сході Голландії в Зандевері, провінції Гронінген. У 1934 році, після закінчення Гронінгенського університету він отримав ступінь доктора філософії, але його особливо цікавила фізика. Альдерт ван дер Зіл став одним з перших дослідників феномена електричних шумів (флікер-шумів), які виникають у різних аналогових електронних приладах і провідниках. До 1947 року дослідник працював у відомій нідерландській фірмі Філіпс, яка виробляла різні електронні прилади.
Однак потім він переїжджає до канадського Ванкувера, а в 1950 році стає професором електронної інженерії в Мінесотському університеті і частково в університеті Флорида в Гейнсвілі. З 1956 року ван дер Зіл був прийнятий членом професійної асоціації інженерів електриків та електроніків. Пізніше ця асоціація створить спеціальну нагороду, названу на честь Альдерта ван дер Зіла, яка призначається «за видатні успіхи у навчанні та дослідженнях» у сфері електроніки.
Ван дер Зіл відомий не тільки своїми роботами з фізики, які складаються з 15 книг і близько 500 статей, а й своїми роботами про взаємозв’язок християнства і науки. У 1978 році Альдерт був обраний до Національної академії інженерії і через рік отримав почесну медаль як нагороду за свої досягнення. Крім того він став почесним доктором університетів у Тулузі (Франція) і Ейндховені (Нідерланди).
