8 грудня 1691 року помер Ричард Бакстер, один з лідерів пуританської церкви Англії, теолог, полеміст, а також поет і автор багатьох християнських гімнів.
Народившись у 1615 році селі Роутон графства Шропшир, початкову освіту Бакстер отримував самостійно, а пізніше навчався у безкоштовній школі. Незважаючи на те, що його переконували піти у судову систему, після смерті матері він вирішив присвятити себе для вивчення богослів’я. У 1638 році єпископ графства Вустершир висвятив Бакстера на англіканського священика, який паралельно керував школою у Дадлі.
Однак вже протягом перших двох років служіння Ричард Бакстер починає поділяти погляди пуритан і втягується у полеміку з єпископом офіційної англіканської церкви. З 1641 по 1660 роки він служить священиком у Кідермінстері, створивши там зразкову парафію. Люди натовпом приходили, щоб послухати його проповіді так, що навіть довелося збільшити залу для богослужінь. Значну частину його служіння займало душпастирство та турбота про свою паству.
У 1650 році на дебатах за участю Бакстера зібралося понад 1,5 тисячі слухачів з обох сторін. Його пуритансько-пресвітеріанські погляди проявилися у 1660 році, коли він відмовився прийняти пропозицію стати єпископом Герефорда, через що був змушений залишити Кідермінстер. Він не приймав жорсткої централізації церкви, коли парафіяльні пастори були позбавлені свободи через надзвичайно пильний контроль єпископів.
Ричард Бакстер був прихильником обмеженої монархії, через що під час Громадянської війни служив капеланом у парламентському війську Олівера Кромвеля, а потім допомагав реставрації короля у 1660 році. Він відстоював віротерпимість з боку англіканської церкви до поміркованих нонконформістів. Протягом двадцяти років його самого переслідували за його погляди, і у 1685 році він був навіть кинутий до в’язниці на 18 місяців. Завдяки Славетній революції 1688 року Якуба ІІ на місці монарха змінили Вільям та Мері, які видали Акт про терпимість, припинивши релігійні переслідування інакодумців англіканської церкви.
Кінець життя Бакстера став плідним для написання багатьох його творів, яких налічувалося понад 160 і серед яких були щоденники, поетичні та теологічні твори – «Про вічний спокій праведників», «Заклик грішників до покаяння і життя», «Реформатський пастор» та ін. Тексти Бакстера активно аналізував Макс Вебер у своїй книзі «Протестантська етика та дух капіталізму».
