6 грудня 1538 року померла Анна Рейнхард, дружина відомого реформатора Ульріха Цвінглі.
Не лише Катаріна фон Бора стала видатною фігурою Реформації, адже була дружиною та найближчою соратницею Мартіна Лютера. Дружини реформаторів були для них великою підтримкою та поміччю у служінні, часто несучи велику частку служіння в оновленні церкви. Ульріх Цвінглі був першим служителем Реформації, який одружився, пішовши проти целібату, нав’язаного католицькою церквою.
Вважається, що Анна Рейнхард народилася близько 1484 року. Про її молодість мало що відомо, окрім того, що вона була дуже вродливою. До зустрічі з Ульріхом Цвінглі вона вже була вдовою, втративши свого першого чоловіка після 13 років подружнього життя, від якого у неї залишилося троє дітей.
Вона змушена була докладати чималих зусиль, щоб прогодувати сім’ю та достойно виховати дітей. Коли у 1518 році до Цюріху приїздить Цвінглі, Анна стає однією з найбільш уважних слухачок його проповідей. Будинок Анни належав до парафії тієї церкви, у якій служив Цвінглі, тож він познайомився з її родиною як пастор. Помітивши особливі здібності Герольда, сина Анни, реформатор почав опікуватися його освітою. Це стало передумовою до початку відносин між Ульріхом та Анною, які потім переросли у кохання. Так як на той момент ще не було прецеденту, щоб католицький священик, переступаючи обітницю целібату, одружувався, вони одружилися таємно у 1522 році, про що знали лише найближчі друзі. Явним це стало у 1524 році, за що Цвінглі був дуже розкритикований католицьким духовенством.
Так почалася історія спільного служіння Ульріха Цвінглі та його дружини Анни. Їхній будинок постійно був відчинений для гостей та біженців, які тікали від католицьких переслідувань за реформаційні погляди. Анна брала активну участь у служінні свого чоловіка і була відповідальною за справи у Цюріху, коли Цвінглі залишав місто, щоб служити в інших місцях. Їй реформатор читав частини свого перекладу Біблії на швейцарський варіант німецької мови, а коли у 1529 році Біблія була видана, він подарував один примірник своїй дружині. Це була улюблена книга Анни.
Бути дружиною людини, яка пішла проти встановленої системи, було нелегкою долею. Часто саме Анні потрібно було слідкувати за безпекою Цвінглі: де він їсть чи п’є (щоб не бути отруєним), чи не ходить він десь пізно на самоті (щоб не бути викраденим чи вбитим). Вона запобігла кільком замахам на свого чоловіка, проте її власне життя також часто могло бути у небезпеці.
Жахливим для Анни Рейнхард був 1531 рік, коли Ульріх повів містян у бій проти армії католиків, які йшли на Цюріх. Тоді вона другий раз стала вдовою, втратила сина Герольда, брата, двоюрідного брата та зятя. Це був тяжкий удар для неї, але вона мужньо прийняла його. Наступник Ульріха Цвінглі Генрі Буллінгер та його дружина забрали Анну під свою опіку. Вона вже мало з’являлася серед людей, хіба що у церкві, але ось що сказав Буллінгер про її смерть: «Мені важко уявити більш щасливе закінчення життя. Вона померла легко, як м’яке світло, і пішла додому до свого Господа, прославляючи Бога і привертаючи нас усіх до Нього».
