20 листопада 1660 року народився Даніель Ернст Яблонський, чесько-німецький теолог і реформатор, який прагнув укласти унію між лютеранами і реформатами.
Його батько Петер Фігулус був служителем спільноти моравських братів, поблизу Гданська, а дідом по лінії матері був останній єпископ моравських братів Ян Амос Коменський. Даніель навчався у Франкфурті на Одері, а потім в Оксфорді. У 1683 році в Магдебурзі він почав своє служіння проповідника і вже через три роки, як і його дід, став главою коледжу «моравського братства» в польському Лешно. Потім Даніель Ернст був висвячений у єпископи братства для Польщі і здобув підтримку Фрідріха Вільгельма І Бранденбурзького.
У 1691 році Яблонський стає придворним проповідником у Фрідріха ІІІ Бранденбурзького в Кенігсберзі і стає досить впливовою особистістю. У 1693 році він переїжджає до Берліна, де залишається придворним проповідником і в 1699 році обирається старшим єпископом братства.
У Берліні Яблонський разом з Готфрідом Лейбніцем засновують Прусську академію наук і розширюють ідею об’єднання німецьких, англійських і швейцарських протестантів. У межах Речі Посполитої Яблонський прагне примирити між собою лютеран, реформатів і чеських братів, але без особливого успіху. Яблонський видає Старий Заповіт на івриті і перекладає на латину роботу Бентлі «Спростування атеїзму».
У кінці життя Яблонський підтримував спільноту, в Гернгуті, призначивши двох єпископів: Давида Нітшмана і Миколу фон Цинцендорфа. Активне служіння Даніеля Яблонського закінчилось зі смертю в 1741 році.
