15 жовтня 1932 року англійська місіонерка Гладіс Айлвард відправляється на місію до Китаю.
Гладіс народилася в північному Лондоні у простій родині. У певний період свого життя вона відчула поклик до місіонерської діяльності. Пішла на тримісячні місіонерські курси, але не змогла продемонструвати гарне володіння китайською мовою і тому їй відмовили. Тоді Гладіс зібрала всі свої заощадження, придбала квиток на поїзд до Китаю і 15 жовтня 1932 року самотужки вирушила в подорож.
Їй довелося їхати Транссибірською залізницею через Росію, де вона була затримана більшовиками, але зуміла втекти і через Японію все-таки дісталася Китаю. Після прибуття до Янченгу Гладіс допомагала більш досвідченій місіонерці Дженні Лоусон доглядати за гостьовим будинком, де поступово вчила мову і намагалася свідчити мандрівникам.
Якийсь час вона працювала на китайський уряд як «інспектор ніг», борючись проти традиції бинтування ніг китайськими жінками. У 1936 році вона стала громадянкою Китаю і продовжувала служити знедоленим, перш за все сиротам, взявши під свою опіку деяких з них. Коли в 1938 році Японія окупувала Китай, Гладіс Айлвард зробила сміливий вчинок, вивівши близько 100 дітей-сиріт через гори в безпечне місце. Вона дбала про них увесь час і зуміла багатьох навернути в християнство.
Гладіс ніколи не була одружена, а все своє життя присвятила роботі серед китайського народу. Під час Другої світової війни вона була вислана назад до Британії, де деякий час працювала вчителькою. Однак через 10 років вона знову вирішила повернутися до Китаю. Комуністичний китайський уряд відмовив їй, і тоді вона перебралася на Тайвань, де заснувала притулок для сиріт, у якому і працювала до своєї смерті в 1970 роках.
Історія її життя і служіння була вперше описана в книзі «Маленька жінка», яка вийшла з-під пера Алана Бержиса в 1957 році, а наступного року за її мотивами було знято фільм «Готель шостого щастя». Ці твори допомогли зберегти пам’ять про цю самовіддану жінку-місіонерку.
