8 жовтня 451 року в Халкедоні почався четвертий Всесвітній Церковний собор, більшість рішень якого визнається всіма християнськими церквами від католиків і православних до протестантів.
З ініціативи папи римського Льва І Собор був скликаний візантійським імператором Маркіяном, а головував на ньому константинопольський патріарх Анатолій. Оскільки досі існувала деяка різниця в поясненні природи Христа, то на соборі було вироблено Халкедонське визначення, згідно з яким Ісус досконалий як у Своїй божественності, так і людяності, що Він є як справжнім Богом, так і справжньою людиною.
Це рішення поклало край суперечкам щодо природи Христа і було прийняте майже всіма християнськими церквами. На Халкедонському соборі були також відкинуті рішення попереднього ІІ Ефеського собору 449 року, який був названий «злодійським».
Халкедонський собор і рішення, прийняті на ньому, вважаються протестантами останнім авторитетним біблійним собором, а рішення наступних соборів багато в чому вже не базувалися на Писанні і іноді йому навіть суперечили. На цьому соборі були також підтверджені Нікейський символ віри і рішення І Ефеського собору і Константинопольського собору 381 року.
