29 вересня 440 року папою римським став Лев I, який став одним з наставників церкви. Саме під час його правління був скликаний Халкедонський собор, на якому було визначено природу Христа, як Бога і людини одночасно.
Народився Лев І близько 390 року в Тоскані в аристократичній родині. За його участю на IV Вселенському соборі в Халкедоні засудили монофізитську єресь. Лев І зіграв виняткову роль у порятунку Риму і його жителів під час навали гунів. Поширилася легенда, що папа в 452 році зумів зупинити Аттілу від руйнування Риму і кровопролиття силою свого слова, назвавши короля гунів «батогом Божим». На знак подяки за Божу допомогу і зупинку гунів за наказом Льва статуя Юпітера з Капітолію була переплавлена в статую апостола Петра.
Коли в 455 році до Риму увірвалися війська вандалів на чолі з Гейзеріхом, Лев зумів знову домовитися, щоб не була пролита невинна кров. Лев І отримав звання Великого і шанувався як західною, так і східною церквами, хоча на сході не всі погоджувалися з його прагненням підпорядкувати всю церкву.
Понтифікат Льва І тривав 21 рік, що говорить про його ревність у справі Божій. Про це свідчать і близько сотні збережених проповідей і більше сотні пасторській листів.
