21 вересня 1452 року народився відомий італійський монах і реформатор Джироламо Савонарола, якого деякі історики вважають одним з попередників Реформації.
Джироламо з’явився на світ у місті Феррара і був третьою дитиною у своїх батьків, які походили з давнього Падуанського роду. Спочатку за волею батька навчався на медика, але в 1475 році втік з дому і став ченцем домініканського ордена. У монастирі Савонарола вів аскетичне життя: відмовився від грошей, передав всі свої книги, крім Біблії, до бібліотеки, виступав проти монастирської розкоші і у вільний час вивчав твори «отців» церкви.
У цей час почав проявлятися його поетичний і ораторський талант, через написання віршів апокаліптичного характеру. У своїх творах він показував сумний стан церкви і зіпсовані звичаї своїх сучасників, які були захоплені гуманістичним рухом епікурейсько-язичницького напрямку. В одному зі своїх поетичних творів «Про падіння церкви» Савонарола критикував зіпсованість пап, через поведінку яких, на його думку, між людьми зникла християнська любов.
Ставши священиком, він почав служити у Феррарі та інших містах, розвиваючи свій талант проповідника. У 1490 році на запрошення банкіра Лоренцо Медічі приїхав до Флоренції, зупинившись в монастирі Сан-Марко. Спочатку розбещені гуманістами жителі міста не сприймали слова ченця, поки той не став пророкувати. Деякі з його пророцтв збулися, що викликало інтерес людей. Савонарола звіщав про оновлення церкви, про Божі покарання для Італії за її гріхи і закликав до покаяння.
Через рік Савонарола був обраний ченцями главою монастиря. Він рішуче називав Рим Вавилоном і критикував священиків через те, що замість християнського вчення вони поширювали людську філософію і поезію. Після смерті папи римського і власника Флоренції, Савонарола виступив проти їхніх наступників. Молодий Медічі заборонив йому вимовляти проповіді під час великого посту і той поїхав до Болоньї, де потрапив у немилість до дружини місцевого владики. Вона наказала його вбити за те, що Савонарола назвав її в церкві дияволом.
Після повернення до Флоренції Джироламо Савонарола провів реформи свого монастиря, очистивши його від розкоші і спрямувавши ченців на благочестиві заняття – вивчення грецької, єврейської та арабської мов для дослідження древніх текстів.
У 1494 році в країну увійшли французькі війська, на переговори з якими був відправлений Савонарола, який зумів врятувати місто від знищення. П’єр Медічі був вигнаний з Флоренції, а замість нього главою міста став Савонарола, який одразу відновив в місті республіканські порядки, оголосивши Христа королем Флоренції. У заснованій ним флорентійській теократичній республіці була встановлена десятина з багатих, яка направлялася на благодійність.
Оскільки Ватикан не міг вплинути на цього реформатора, то був відданий наказ про відлучення його від церкви в травні 1497 року. Через рік, 23 травня 1498 року, він був засуджений і спалений на багатті.
Безумовно, Савонарола, не був безгрішний і, як і кожна людина, мав свої недоліки. Його діяльність отримала різні оцінки. У 1998 році, завдяки зусиллям Іоанна Павла II, він був реабілітований і став вважатися мучеником за віру в католицькій церкві. Протестанти зазвичай вважали Савонаролу попередником Реформації, людиною, яка закликала церкву і суспільство до оновлення згідно з Писанням. Менш ніж через двадцять років подібні гасла з вуст Лютера пробудять Реформацію в Німеччині.
