20 вересня 1883 року народився відомий німецький лютеранський теолог і біблеїст Альбрехт Альт.
Альбрехт був старшим сином лютеранського служителя. Вивчав теологію в університетах Ерлангена і Лейпцига. У 1908 році він отримав спеціальну стипендію Німецького інституту археології в Святій Землі і відвідав Єрусалим та Палестину. Свою докторську дисертацію з теології на тему «Ізраїль і Єгипет – політичні відносини царів Іудеї та Ізраїлю з фараонами» Альт захистив в Грайфсвальдському університеті. У 1912 році почав там викладати, а в 1914 році стає професором Базельського університету.
Під час війни працював керівником служби зі складання карт, але після її закінчення повертається до Базеля. З 1920 року працював проповідником Євангельської церкви Спасителя в Єрусалимі і через рік очолив німецький протестантський інститут в Єрусалимі, паралельно викладаючи в Гальському університеті. Пізніше стає викладачем Старого Заповіту в Лейпцігському університеті і близько шести років з перервами очолював теологічний факультет цього університету.
Своїми дослідженнями біблійної географії та Старого Заповіту Альбрех Альт значно вдосконалив знання про історію та традиції єврейського народу.
