24 серпня 1759 року народився відомий англійський парламентарій і борець за скасування рабства, євангельський християнин Вільям Вілберфорс.
Він народився в містечку Галл у сім’ї заможного торговця Роберта Вілберфорса, адже дідусь Вільяма – теж Вільям – досяг успіху в морській торгівлі з Прибалтикою і був двічі обраний мером Галла. Вільям навчався в місцевій школі під керівництвом Джозефа Мілнера, який був відомим євангельським священнослужителем і автором книги «Історія Церкви Христа».
Пізніше Вільям жив у свого дядька поблизу Лондона, де зацікавився євангельської вірою під впливом своїх родичів, які свого часу підтримували методистське пробудження і діяльність Джорджа Вайтфілда. Однак його батьки спробували обмежити його зв’язки з методистами, відправивши його в 17 років на навчання до кембриджського коледжу св. Іоанна. Вільям став віддалятися від віри і, отримавши після смерті діда спадщину, вів розгульне світське життя. Серед його численних друзів був і майбутній прем’єр-міністр Англії Вільям Піт.
Вілберфорс почав свою політичну кар’єру ще студентом, увійшовши до парламенту в 1780 році як незалежний безпартійний кандидат. У 1783 році Вілберфорс разом з Пітом відвідали Францію, де зустрічалися з Бенджаміном Франкліном, генералом Лафаєтом і королівською сім’єю. Цього ж року Піт був обраний прем’єром, а Вілберфорс залишився членом парламенту, будучи обраним у 1784 році від графства Йоркшир.
Після цього відбулася чергова подорож Вільяма Вілберфорса Європою, під час якої разом з Ісааком Мілнером, братом свого шкільного директора, вони читали книгу «Підйом і розквіт релігії в душі» («The Rise and Progress of Religion in the Soul») відомого англійського нонконформістів Філіпа Додріджа. Ця книга підштовхнула Вільяма згадати те, чого він був навчений у дитинстві методистами. Переживши духовне навернення, він почав рано вставати і щодня читати Біблію.
Покаяння поставило перед ним питання подальшого шляху. Шукаючи поради, він звернувся до відомого англіканського священика Джона Ньютона, який став служителем, розкаявшись у тривалій торгівлі рабами. Саме ним був написаний всесвітньовідомий християнський гімн «Чудова благодать» («Amazing Grace»). Як Піт, так і Ньютон радили Вільяму залишитися в політиці. Вілберфорс прийняв ці поради і вирішив нести християнські цінності в політичну сферу Англії.
На той момент британці були власниками найбільших колоній і отримували великі прибутки від торгівлі рабами і використання їхньої праці. Здавалося, що неможливо змінити думку людей. Однак, саме Вільям Вілберфорс почав щорічно піднімати в парламенті питання про скасування рабства, роблячи це безперервно протягом більш як сорока років, з 1789 року. Цю боротьбу прекрасно передає фільм «Чудова Благодать».
Аболіціоністи, як називали борців проти рабства, зуміли домогтися першого успіху в 1807 році, коли була заборонена работоргівля. Однак знадобилося ще чверть століття, поки британський парламент дозрів до повної заборони рабства. Це сталося буквально за три дні до смерті Вільяма Вілберфорса, наприкінці липня 1833 року. Ще через місяць Акт про скасування рабства був схвалений королем.
Процес боротьби проти рабства показує гарним чином, як вчення Христа змінює як окрему людину, так і громадську думку, формуючи абсолютно новий образ людини, вільного у Христі і цілеспрямованої для виконання своєї місії у цьому світі. Такі люди, як Вілберфорс, стають фундаментом для вільного суспільства, яке керується не примхами людей, але Божою волею і словом.
