5 серпня 1835 року помер шотландський служитель Томас МакКрі

Томас народився в містечку Дунс у родині власника мануфактури і торговця. Томас отримав освіту в Королівській вищій школі Единбурга. Уже в 15 років він сам став учителем у двох сільських школах, а наступного року вступив до Единбурзького університету.

З дитинства він відвідував пресвітеріанську церкву, а в 1795 році отримав ліцензію проповідника, що дозволило йому вже через місяць стати другим пресвітером в одній з церков Единбурга. Незабаром він очолив служіння у церкві і одружився з Джанет Діксон.

З місіонерською поїздкою він відвідав Оркнейські острови на північ від Британії. Після повернення його вплив ще більше зріс і церква росла, хоча в основному складалася з небагатих людей. Коли одного разу під час фінансової кризи Томасу запропонували платити більше, то він благородно відмовився, сказавши, що не може брати більше зі своїх прихожан у цей складний кризовий час. Коли ж криза погіршився, то він попросив навіть зменшити свою зарплату, але на цей раз благородно відмовилися прихожани його общини.

Томас МакКрі прославився і своїми дуже цікавими біографічними й історичними статтями в «Християнському журналі», які пізніше перетворювалися в книги. Він писав про видатних шотландських реформаторів Джона Нокса і Ендрю Мелвіла, про Реформацію в Шотландії, Франції та Італії, про переслідування Реформації в Іспанії і протестантських мучеників. Наслідуючи ідеї своїх попередників, про яких він писав, Томас МакКрі виступав проти втручання держави в церковне життя і захищав свободу совісті. Він розумів відповідальність церкви за життя шотландського суспільства і останній свій анонімний твір назвав: «Що повинна була б Генеральна Асамблея церкви робити під час нинішньої кризи?» Однією з останніх його книг стала робота «Життя Кальвіна», заради написання якої він послав свого сина з друзями до Женеви, щоб той зробив для нього виписки з потрібних для книги документів.

Томас МакКрі заново відкрив ідейну спадщину Реформації для багатьох шотландців.