8 липня 1939 року, незважаючи на наполегливі вмовляння друзів залишитися у Сполучених Штатах, Дітріх Бонхеффер повернувся до Німеччини.
Народився відомий лютеранський пастор та теолог, а також антинацистський діяч у 1906 році в німецькому містечку Бреслав (нині польське Вроцлав). Своє пасторське служіння Дітріх Бонхеффер розпочав у 1928 році в Барселоні і Нью-Йорку. Після повернення на батьківщину став пастором і викладачем систематичної теології в Берлінському університеті.
З 1933 року виступав проти расової політики нацистів і разом з пастором Мартіном Німеллером створив Сповідуючу Церкву, яка перешкоджала спробам нацистів підпорядкувати собі лютеранську церкву через створення пронацистської «Євангельської церкви Німецької нації».
Заснована Бонхеффером теологічна семінарія була закрита нацистами в 1937 році. На початку війни він мав можливість залишитися в США викладачем, але відмовився, кажучи, що не матиме морального права відновлювати християнське життя в Німеччині, якщо не розділить зі своїм народом випробувань воєнного часу.
Був заарештований гестапо у квітні 1943 року. Його життя обірвалося в концтаборі Флосенбург, де він був повішений нацистами 9 квітня 1945 року.
Його перу належать «Ціна учнівства» (1948), «Етика» (1950) і «Листи з в’язниці» (1953).
Бонхеффер публічно засуджував нацизм і стверджував, що християнин має право брати участь у політичному опорі диктатурі і що його обов’язок – не тільки турбота про людину, збиту автомобілем, у якому божевільний водій мчав по людній вулиці, але головне завдання – не дозволити шаленій людині управляти машиною. Його життєвий приклад і теологічна спадщина затребувані і сьогодні.
