21 червня 1788 року штат Нью-Гемпшир ратифікує Конституцію Сполучених Штатів, після чого документ вступає у силу по всій території федеративної держави. Укладена 17 вересня 1787 року, Конституція потребувала ратифікації у щонайменше 9 штатах, щоб набрати чинності.
Сьогодні можна почути вислови про те, що згаданий вище документ передбачав існування США як повністю секулярної держави без будь-якого впливу на неї з боку релігії та віри. У рамках проекту #християнство_в_історії пропонуємо кілька думок на цю тему.
По-перше, славнозвісна Перша поправка до Конституції, прийнята у 1789 році говорить: «Конгрес не має права видавати закони щодо впровадження будь-якої релігії чи заборони вільно сповідувати її, а також не має права видавати закони, що обмежують свободу слова, друку і права народу мирно збиратися і звертатися до уряду з проханням усунути якусь кривду». Цю поправку сьогодні часто використовують для обмеження можливості християн висловлювати свої релігійні погляди стосовно тих чи інших суспільних явищ у державі. Проте чи задумувалася вона саме у такому значенні?
Насправді, «отець» американського Білля про права (у якому саме і містяться згадані поправки) Джордж Мейсон передбачав текст Першої поправки у наступній редакції: «Всі люди мають рівне, природне і невід’ємне право на вільну практику релігії відповідно до диктату совісті; і жодна окрема секта чи спільнота християн не повинні бути привілейовані або встановлені законом як такі, яким віддається перевага перед іншими». Варто зазначити, що Конституція США писалася саме у християнському (сказати більше – протестантському) контексті і на його основі. Під свободою віросповідання не розглядалися інші релігії – говорилося про неможливість домінування однієї з протестантських деномінацій (адже саме у такій ситуації до цього знаходилися колонії під правлінням імперії, коли домінуючою була англіканська церква).
По-друге, Джон Адамс сказав так: «Наша Конституція була створена лише для моральних і релігійних людей. Вона абсолютно не підходить для будь-якого іншого уряду». Таким чином, релігійність (а ми розуміємо, що у тодішньому контексті США це був протестантизм) є не просто частиною американського права, а його основою. Закон США був заснований на Моральному Законі, який випливав з християнських принципів.
Таке розуміння основ американського права все ще відображається у рішеннях Верховного суду Сполучених Штатів навіть наприкінці ХІХ століття. Суддя Йосія Брюер написав 29 лютого 1892 року: «Наші закони і наші інститути обов’язково повинні ґрунтуватись та втілювати вчення Спасителя людства. Інакше не може бути; і в цьому сенсі і в такій мірі наша цивілізація та наші інституції є виразно християнськими».
Тож бачимо, що Конституція Сполучених Штатів Америки – видатна пам’ятка демократії у сучасному світі – була не такою вже і секулярною, як її намагаються сьогодні подавати у судових залах та ЗМІ. В основі неї, так само як і в основі Декларації незалежності, лежало усвідомлення відповідальності перед Богом – це ще один аргумент. У статті VI говориться: «Згадані вище сенатори і представники, а також члени законодавчих органів окремих штатів, всі урядовці органів виконавчої і судової влади як Сполучених Штатів, так і окремих штатів, зобов’язані присягою підтримувати цю Конституцію…» Відповідно до тлумачення у словнику Вебстера (1828), тобто у тому значенні, яке було типовим для тодішніх американців, слово «присяга» означає «урочиста заява чи декларація зі зверненням до Бога, як свідка того, що це твердження є правдою».
Саме у цій державі протягом наступного століття після прийняття Конституції на грошах будуть викарбувані слова «У Бога ми віримо» (In God We Trust).
