7 червня 1891 року в найбільшій реформованій баптистській церкві Лондона – Metropolitan Tabernacle – прозвучала остання проповідь «короля проповідників» Чарльза Сперджена.
У цей день відомий англійський священик проповідував на основі 30 розділу Першої книги Самуїла. Ця біблійна історія розповідала про Давида, його боротьбу з амалекітянами і ізраїльським народом, який був розділений на слабких і сильних, останні не хотіли ділитися своєю здобиччю з більш слабкими, але Давид заступився за них. Тут Сперджен провів паралель між Давидом і Христом, який теж завжди заступається за слабких. У центру проповіді Сперджена, як завжди, була особистість Ісуса Христа, якого він називав «найбільшим з капітанів».
З шістнадцяти років, коли Сперджен вперше в методистській церкві під час своєї недуги почув від пастора заклик «подивися на Христа», він не переставав цього робити і запрошував інших до цього кроку. Майже одразу після навернення Чарльз почав проповідувати і ще молодим хлопцем був запрошений до вмираючої лондонської баптистської церкви. Завдяки його полум’яним проповідям ситуація швидко змінилася, церква почала зростати. Дійшло до того, що всі бажаючі не могли поміститися в приміщенні, і тому в 1861 році була зведена Metropolitan Tabernacle («Столична Скинія»), яка могла вмістити більше шести сотень віруючих. Незважаючи на те, що мікрофонів ще не існувало, гучний голос Чарльза Сперджена досягав кожного в цьому приміщенні протягом тридцяти років, до вже згаданої останньої проповіді.
Його служіння принесло справжнє євангельське пробудження в той час, і до наших днів його надруковані проповіді залишаються джерелом натхнення для багатьох проповідників і віруючих.
