2 червня 553 року закінчився Другий Константинопольський собор, який був п’ятим з семи перших Вселенських соборів.
Собор скликано під час правління імператора Юстиніана I і патріарха Євтихія Константинопольського. На собор з’їхалися переважно представники східної церкви – з 165 учасників лише 16 вважалися західними, хоча з них не було жодного з Італії. На соборі розглядалися три твори ранніх християнських богословів (Феодора Мопсуестійського, Феодорита Кирського і Іви Едеського), які підозрювалися в несторіанстві.
Другий Константинопольський собор ще раз засудив несторіанство, усі ці три твори і особисто Феодора Мопсуестійського. Також на соборі було відкинуто вчення Орігена про передіснування людських душ, розкритиковані деякі аспекти вчення Платона і ряду інших філософів.
Собор був визнаний католицькою і православною церквами, а пізніше і англіканами, які визнали всі сім перших Вселенських соборів, у той час як реформати і лютерани визнають тільки чотири перших собори.
