22 травня 1377 року папа римський Григорій XI видав булу проти Джона Вікліфа, одного з попередників Реформації, який відстоював можливість для англійців читати Біблію рідною мовою.
Джон Вікліф – один з найосвіченіших людей свого часу в усій Англії. Усе життя Вікліфа було зосереджене на захисті простого народу і відстоюванні права пізнавати Бога через особисті взаємини. У той час звичайний англієць не мав можливості читати Біблію, оскільки існував лише латинський переклад. Найбільшим внеском і вінцем роботи Вікліфа став його спільний з друзями Герефордом і Пурві переклад Нового Заповіту англійською мовою. Мова цього перекладу стала зразком і багато в чому сформувала класичну англійську мову, доступну для кожного англійця.
Щоправда, це не сподобалося тогочасній церкві, яка відступила від біблійних стандартів. За свою активну християнську позицію Джон Вікліф був звільнений з університету. З того часу, коли когось затримували з Біблією Вікліфа, його земля, а також все його майно вилучалися. Він був оголошений єретиком за вчення, що тільки Біблія є єдиним фундаментом усіх християнських доктрин.
У тяжкій атмосфері духовної темряви того часу Джон Вікліф став причетним до кардинальних змін. І слова з Біблії: «Один сіє, а інший жне» (Івана 4:37) сьогодні яскраво свідчать про велику роль Джона Вікліфа у формуванні та поширенні біблійного світогляду. Його справу продовжили його учні та послідовники, серед яких – Ієронім Празький і Ян Гус, а також усі наступні реформатори.
Сьогодні налічується вже понад 1000 перекладів Нового Завіту і це є великою перемогою Вікліфа у боротьбі за поширення Доброї Звістки по всьому світу.
