14 травня 1948 року, рівно 70 років тому, було проголошено незалежність Ізраїлю, відновлено єврейську державу на землях Палестини після майже двох тисяч років розпорошення.
Здійснилася мрія багатьох поколінь євреїв, які мріяли про свою державу в Ерец-Ісраель. Більш як півстоліття сіоністський рух активно поширював серед євреїв цю мрію і зробив конкретні кроки щодо її реалізації. Єврейський народ був унікальним в історії, так як через збереження своєї віри в єдиного Бога, який створив всесвіт, вони протягом майже двох тисяч років існування без держави не зникли з лиця землі, але зберегли свою ідентичність.
У 1917 році їхня мрія про власну державу стала більш реальною, коли в Англії була видана декларація Бальфура, у якій висловлювалася можливість відновлення держави Ізраїль. Англія мала мандат на управління над Палестиною і тому політика цієї країни істотно впливала на події. У 1930-ті рр. через арабське повстання Великобританія зробила крок назад, видавши в 1939 році Білу книгу, яка обмежувала переселення євреїв у Палестину і ставила під сумнів виконання колишньої обіцянки. У Другій світовій війні єврейські солдати воювали у британській армії проти нацистів, але в кінці війни вони були обеззброєні британцями.
Значний внесок у визнання незалежності Ізраїлю зробила створення лідерами сіонізму ряду парамілітарних організацій – Хагана, Іргун, Лехі та ін., які були готові зі зброєю в руках відстоювати свободу і незалежність Ізраїлю. Зміна британської політики викликала невдоволення євреїв. Особливо жорстко це виглядало, коли британські морські сили не дозволяли поселитися в Палестині вцілілим у Європі під час Голокосту євреям.
Продовження масової нелегальної імміграції в Палестину, яка проводилася різними єврейськими організаціями, перш за все Юдейським агентством, а також організоване керівником Іргуна Менахемом Бегіном військове повстання проти британців, репресивна політика останніх і світова громадська думка змусили Британію відмовитися в 1947 році від свого мандату над Палестиною.
У листопаді 1947 року ООН прийняла резолюцію про розділення території Палестини на дві частини – єврейську і арабську. Це відбулося за підтримки американського уряду Гаррі Трумена, який добре знаючи Біблію, розглядав відновлення Ізраїлю як виконання старозавітного пророцтва.
Ізраїль оголосив свою незалежність 14 травня 1948 року. Багато хто розцінювали це як самогубний крок, так як навколо знаходилися арабські країни, які негативно сприйняли цю новину і наступного ж дня почали першу арабо-ізраїльську війну. Тому вже наступного дня євреї були змушені зі зброєю в руках і молитвами відстоювати свою незалежність.
США першими визнали незалежність Ізраїлю протягом декількох годин після проголошення. Ізраїль зумів відстояти свою свободу, як в першій війні за незалежність, так і багатьох інших військових конфліктах. Радянський Союз спочатку намагався домогтися через соціалістичний ізраїльський уряд, щоб ця країна приєдналася до комуністичного табору, проте більше десятка тих, хто поставив свій підпис під Декларацією незалежності були народжені на польських, білоруських та українських землях і, знаючи комунізм зсередини, обрали інший шлях. Тому Радянський Союз швидко переключився на підтримку арабських країн зброєю та радниками, нацьковуючи їх на Ізраїль.
70-та річниця відновлення Ізраїлю, є черговим нагадуванням усім нам про те, що Господь направляє історію і залишається вірним Своїм обіцянкам.
