6 травня 1531 року відомий швейцарський реформатський теолог П’єр Вірет вимовляє свою першу проповідь.
Народжений у католицькій родині в місті Орбі, П’єр під час навчання в Паризькому університеті познайомився з Жаном Кальвіном і став одним з його близьких друзів. У Парижі він познайомився з реформатською вірою і сам став переконаним реформатом.
У 1531 році, рятуючись від переслідування на протестантів, яке почалося у Франції, П’єр Вірет повернувся в рідне місто і одразу був покликаний Гійомом Фарелем на служіння. 6 травня 1531 року у свої двадцять років він вперше звернувся з проповіддю до співвітчизників. Проповідь була дуже добре сприйнята і багато людей незабаром прийняли реформатську віру, у тому числі і батьки П’єра Вірета.
Надалі йому довелося проповідувати у швейцарських Лозанні та Женеві, а потім звертатися до тисяч слухачів під час своїх місіонерських подорожей по Франції в Парижі, Орлеані, Авіньйоні та інших містах. Його проповіді завжди була піднесені і переможні, за що він отримав прізвисько «усмішка Реформації». Завдяки його проповіді Лозанна пережила Реформацію і поряд з Женевою стала одним із центрів підготовки протестантських служителів. Між іншим, один з авторів бельгійської сповідання віри Гай де Бриз навчався в Лозанні.
Саме в Лозанні Вірет заснував реформатську академію, яка в 1559 році переїхала до Женеви. Професори та студенти, підготовлені Віретом, склали основу для знаменитої Женевської академії Жана Кальвіна.
У кінці свого життя через погіршення здоров’я П’єр Вірет переїхав до південної Франції, де продовжив проповідувати гугенотам до своєї смерті в 1571 році. Він вважається найпопулярнішим франкомовним протестантським проповідником XVI ст.
