20 квітня 1558 року відбувся суд над «останнім шотландським мучеником» Волтером Мілном, який за свої протестантські симпатії був звинувачений католицькою церквою в єресі і спалений на багатті.
Проникнення ідей Реформації до Шотландії почалося в 1520-ті роки, і першим протестантським мучеником у 1528 році став Патрік Гамільтон. Пік гонінь на проповідників нових ідей припав на 1539 рік, коли були покарані смертю не менше восьми «єретиків». Але це не додало авторитету католицькій церкві. Шотландське суспільство поступово переймало нові ідеї, які спиралися на Біблію. У значній мірі цьому сприяло видання англійських Біблій, які були доступні і шотландцям.
Волтер Мілн народився в сім’ї фермерів у 1476 році, на вісім років раніше за Лютера. Коли йому було близько п’ятдесяти років Мілн служив католицьким священиком у якості вікарія однієї з парафій. Під впливом відвідування Німеччини чи мученицької смерті Патріка Гамільтона Мілн починає біблійні проповіді у своєму приході. Це тривало близько двадцяти років, поки він не потрапив у поле зору церковної влади.
Переслідування змусили його тікати і він на 12 років опинився за межами своєї країни, ймовірно, у Німеччині або Швейцарії. Після повернення на батьківщину в 1558 році, він був схоплений під час навчання Божим заповітам однієї вдови.
У квітні в Сент-Ендрюсі почався суд над 82-річним старцем. Він був фізично настільки слабким, що його довелося нести по сходах на руках, але голос і дух Волтера Мілна залишалися сильними. Коли його звинуватили в проповіді без дозволу по домівках і в полях, він сказав суддям, що вони ще забули додати «моря», так як він багато проповідував Євангеліє під час плавання. Його також звинувачували в запереченні присутності жертви Христа під час меси, на що Мілн відповідав, що Ісус помер тільки один раз на хресті і цього достатньо для спасіння кожного, хто вірить. Коли йому стали погрожувати смертю, то підсудний відповів, що він скоріше з радістю відмовиться від десяти тисяч років земного існування, ніж від свого місця в Царстві Небесному, яке на нього чекає.
Католицька влада мала певні складнощі при виконанні вироку. Спочатку глава міста, у чиї обов’язки входило виконання смертних вироків, відмовився брати участь у спаленні 82-річного старця, потім архієпископ Чемберлен відмовився від виконання вироку, і коли нарешті знайшовся охочий, щоб покарати підступно засудженого, то місцеві торговці відмовилися продавати мотузки і ланцюги, щоб прив’язати його до стовпа. Коли багаття все ж було запалене, Мілн вигукнув до присутнього натовпу: «Я страждаю: не за скоєний злочин, а тільки через віру в Ісуса Христа, передану в Старому і Новому Заповіті для нас. Я славлю Бога, що серед залишків Своїх слуг, Він благоволив покликати мене, щоб запечатати Свою правду через моє життя, яке я від Нього отримав і охоче віддаю заради Його слави!»
Мученицька смерть Мілна стала «останнім цвяхом в труну» римо-католицької церкви в Шотландії і проклала шлях до тріумфу протестантизму в наступні два роки. Спалення цієї благочестивого людини ще більше похитнуло авторитет католицької церкви, і коли наступного року в місто приїхав Джон Нокс, його перша ж проповідь із закликом «очистити храм» призвела до шотландської Реформації.
