12 квітня 565 року константинопольським патріархом стає Іоанн ІІІ Схоластик, відомий як розробник канонічного права православної церкви – «Номоканона».
Він народився близько 503 року неподалік від Антіохії, де ще з апостольських часів діяла християнська церква. Антіохія була відомою також відмінним юридичним коледжем, де Іоанн здобув освіту адвоката.
За правління імператора Юстиніана I, який зумів відновити єдність Римської імперії, Іоанн був висвячений на священика і став секретарем церкви, що відкрило йому двері до константинопольського двору.
Саме він створив перший збірник церковних правил і імператорських законів щодо церкви, який складався з 50 розділів і отримав назву «Номоканон». У кінці IX ст. «Номоканон» був перекладений на слов’янську мову, і вже під назвою «Кормча книга» (тобто, книга того, хто керує) став одним з найважливіших джерел канонічного права православної церкви.
Здобувши авторитет після складання такої книги, Іоанн отримав прізвисько «Схоластик» і в 565 році був призначений імператором Юстиніаном на посаду константинопольського патріарха, після арешту і висилки в монастир попереднього патріарха Євтихія. Відомо, що Юстиніан помер через сім місяців і тому Іоанн Схоластик коронував нового візантійського імператора Юстиніана II в листопаді 565 року.
Під час керівництва церквою патріарх зумів примирити між собою прихильників рішень Халкідонського собору і його опонентів, об’єднавши на короткий термін церкву в 571 році. У 577 році життя Іоанна перервалося і на його посаду повернувся з вигнання патріарх Євтихій.
