8 квітня 1586 року помер видатний німецький лютеранський теолог Мартін Хемніц (Martin Chemnitz), якого в Німеччині називають «другим Мартіном», так як «першим Мартіном» був сам Мартін Лютер. Хемніц ще тільки народився в 1522 році, коли Лютер вже оголосив свої тези і відмовився відрікатися від них та інших своїх творів на Вормському рейхстазі.
Батьки Мартіна Хемніца були торговцями з Троєнбрітцена у графстві Бранденбург. Мартін почав навчатися у Франкфурті, але він змушений був допомагати родині і не закінчив університет. У 1545-1547 роках він разом зі своїм двоюрідним братом Георгом Сабінусом навчалися у Віттенберзі. Серед його викладачів були Лютер і Меланхтон, чиї лекції з теології просто захопили Мартіна.
У 1547 році він перебрався в Кролевець (Кенігсберг), столицю першої лютеранської держави Пруссії, де був запрошений Альбрехтом Гогенцоллерном на посаду придворного бібліотекаря. Так він отримав доступ до багатої бібліотеки світу і через самоосвіту удосконалив свої знання Біблії, церковної історії та творів «отців церкви».
У 1553 році Мартін Хемніц повертається у Віттенберг як гість Меланхтона і швидко стає викладачем богослів’я. Наступного року він був висвячений на священика Йоганном Бугенхагеном, який був пастором і Мартіна Лютера. У 1567 році Хемніц стає суперінтендантом церкви у графстві Бруншвік (Brunswick), де допомагає місцевому князю заснувати Хельмштедський університет.
Займаючи центристську позицію серед різних течій лютеран, Мартін Хемніц стає одним з авторів Формули Злагоди (Formula of Concord) і підписує її разом з іншими лютеранами 1577 року. Завдяки його зусиллям цей документ був надрукований у 1580 році і став загальновизнаним серед лютеран, закладаючи основу їхньої єдності. Тому деякі історики кажуть: «Якби не прийшов Мартін (Хемніц), то Мартін (Лютер) не вижив би», маючи на увазі, що Хемніц надав вченню Лютера подальший розвиток і доктринальне оформлення, створивши підґрунтя для єдності лютеран.
Тому багато хто визнає великий внесок Мартіна Хемніца в розвиток Реформації і поширення її плодів і спадщини на майбутні століття.
