7 лютого 1546 року в містечку Ляховичі Новогрудзького воєводства Великого князівства Литовського в шляхетській родині народився Федір Євлашевський (1546-1616).
В 1566 р. у двадцятирічному віці Євлашевський приїхав у Вільно і заради інтересу зайшов в кальвіністське зібрання. Його торкнулися слова проповідників і він перейшов у кальвінізм. Досконально вивчивши Слово Боже, завдяки своїй старанності і працьовитості, він накопичив чимале багатство, даючи в борг великі суми деяким магнатам.
Будучи відомим юристом свого часу, Федір Євлашевський брав участь в складанні тексту “Трибуналу” – статуту вищого апеляційного суду Великого князівства Литовського. Але можливо найбільш знаменитою спадщиною Євлашевського стали його цікаві спогади про життя Великого князівства в другій половині 16 ст. Лауреат Нобелівської премії Чеслав Мілош писав, що “Мемуари Євлашевського – можливо найцікавіший твір давньою білоруською мовою, який і зараз приємно читати”. “Щоденник Євлашевського” (1603-1604 рр.) став першим відомим мемуаром білоруською мовою. Саме там він вперше назвав другу половину XVI ст. – “Золотим століттям” Великого князівства, так як “в той час різниця в вірі була причиною для різниці в дружбі”.
Благословенним було і сімейне життя шляхтича. У нього народилися дев’ять синів і п’ять дочок, а свою дружину він дуже натхненно описував в спогадах, як доброчесну і невинну жінку, турботливу матір, чиє серце ніколи не знало злоби і зарозумілості, і яка завжди зі співчуттям і милосердям ставилася до хворих і знедолених.
