2 березня 1631 року помер Йов Борецький

Борецький увійшов в історію своєю високою освіченістю. Свої знання він здобував у Львівській братській школі, Острозькій академії та, ймовірно, у Краківському університеті, так як був добрим знавцем латині, яку пізніше викладав. Саме він стає ректором Львівської братської школи, а пізніше одним із засновників і першим ректором Київської братської школи у найбільш складні часи, коли православна церква Речі Посполитої була «ліквідована» Брестською унією.

Висвячений у Києві на священика, він несе служіння в церкві на Подолі і засновує там парафіяльну школу. А в 1619 році разом зі своєю дружиною стає ченцем і в якості ігумена очолює Київський Миколаївський кафедральний собор. Саме Йов Борецький буде таємно висвячений в 1620 році на митрополита православної церкви Єрусалимським патріархом Феофаном, відновивши православну ієрархію, ліквідовану Брестською унією.

До кінця свого життя Борецький проніс тягар цієї відповідальності, відновлюючи православні церкви і піклуючись про виховання нового покоління священиків, виступаючи опікуном друкарів і власне перекладаючи релігійні твори. Одним з його учнів вважається Петро Могила. Йов Борецький видав декілька знаменитих творів, серед яких відзначаються «Протестація» (1621) і «Юстифікация» (1622), у яких митрополит захищав православну віру і священство.

У лютому 1629 року він домігся від короля грамоти, яка визнавала і стверджувала офіційно існування Київського православного братства. Хоча Борецький помер у 1631 році, багато в чому завдяки йому в наступному році відбулося відновлення визнаного статусу православ’я через видання «Статей заспокоєння грецької віри» новим королем Речі Посполитої Владиславом Вазою. Учень і наступник Борецького Петро Могила заснував того ж року знамениту Києво-Могилянську академію, а сам перейняв кафедру митрополита після смерті свого вчителя.