12 лютого 1865 року один з колишніх темношкірих рабів, Генрі Гарнет, вперше виступив перед Палатою представників США. Всі приміщення Парламенту в цей день були переповнені. На цей знаковий виступ зібралися і білі, і чорні. Генрі був запрошений президентом Авраамом Лінкольном, який довірив темношкірому пресвітеріанському проповіднику виголосити проповідь до парламенту. Інші американські лідери охоче підтримали цей намір, і це яскраво продемонструвало плоди Громадянської війни. Насправді, це була друга знакова промова Генрі Гарнета, адже першу він сказав в 1843 році.
Народжений рабом в 1815 році в Меріленді, 9-річний Генрі втік разом з батьком за допомогою квакерів. Вони влаштувалися в Нью-Йорку, де Генрі здобув освіту. Не маючи можливості знайти роботу, він вимушено пішов у море, хоча з 15 років мав ушкодження ноги і вона була ампутована поблизу стегна. Після повернення з Куби, він знайшов свій будинок повністю зруйнованому, його сестра була схоплена рабовласниками, а батько знову зумів втекти, вистрибнувши з вікна. Хлопець опинився на вулиці, купив собі ніж і планував помсту, але друзі змусили його заспокоїтися. У 1835 році він разом з тринадцятьма іншими темношкірими студентами був прийнятий в Академію Ноя в місті Ханаан штату Нью-Гемпшир. Це був перший вищий навчальний заклад, де навчатися могли усі, незалежно від расової приналежності. 4 липня, на День Незалежності, темношкірі студенти виступили з промовою про скасування рабства, що обурило місцевих білих, які стягнули будівлю академії в болото. Генрі знову довелося тікати, тяжко хворий він перебрався через гори. Дивом виживши, він був запрошений навчатися на проповідника. Першу церкву він зумів заснувати ще до того як був висвячений у священики. Пізніше він став пресвітеріанським місіонером на Ямайці.
У 1843 році на національному з’їзді темношкірих у Буффало Генрі став відомим на всю країну, так як закликав 4 мільйони рабів повстати, кажучи, що «набагато краще всім померти і померти не зволікаючи, ніж залишатися рабами» і що «краще померти вільними людьми, ніж жити, щоб бути рабами». Він вчив, що рабам не дозволяють триматися Закону Божого, тому краще скинути злочинну систему, яка їх пригнічує.
Тепер, під час своєї другої промови, Генрі порівняв тих, хто продовжує тримати рабів, з фарисеями, яких звинувачував Ісус за те, що вони покладають на інших тяжкості, а самі й пальцем не зрушили. Він сказав: «Великий Бог! Це те ж саме, що намагатися робити рабом Гавриїла чи Михаїла, коли роблять рабом людину, створену за подобою Божою і за яку помер Христос. Рабство скидає людину з того високого місця, на яке вона була поставлена Богом, щоб зробити брудною істотою на кшталт коня або вола».
Генрі помер в Ліберії в 1882 році, прагнучи створити вільну негритянську країну.
