4 лютого 1906 року в німецькому містечку Бреслав (нині польське Вроцлав) народився Дітріх Бонхоффер, німецький лютеранський пастор і теолог, учасник антинацистської змови.
Своє пасторське служіння почав в 1928 році в Барселоні і Нью-Йорку. Після повернення на батьківщину став пастором і викладачем систематичної теології в Берлінському університеті. З 1933 року виступав проти расової політики нацистів і разом з пастором Мартіном Німьоллером створив Сповідуючу Церкву, яка перешкоджала спробам нацистів підпорядкувати собі лютеранську церкву через створення пронацистської «євангельської церкви німецької нації».
Заснована Бонхоффером теологічна семінарія була закрита нацистами в 1937 році. На початку війни він мав можливість залишитися в США викладачем, але відмовився, кажучи, що не матиме морального права відновлювати християнське життя в Німеччині, якщо не розділить зі своїм народом випробувань воєнного часу.
Був заарештований гестапо у квітні 1943 року. Його життя обірвалося в концтаборі Флосенбург, де він був повішений нацистами 9 квітня 1945 року.
Його перу належать “Ціна учнівства” (1948), “Етика” (1950) і “Листи з в’язниці” (1953).
Бонхоффер публічно засуджував нацизм і стверджував, що християнин має право брати участь у політичному опорі диктатурі і що його обов’язок – не тільки турбота про людину, збиту автомобілем, в якому божевільний водій мчав по людній вулиці, але головне завдання – не дозволити шаленій людині управляти машиною. Його життєвий приклад і теологічна спадщина затребувані і сьогодні.
