19 січня 1563 року з’явилося перше повне видання Гейдельберзького катехізису, який є одним з найбільш відомих і значущих християнських катехізисів. У цей же день була написана і особлива передмова до нього німецьким князем Фрідріхом III, який був ініціатором підготовки цього сповідання віри.
На той момент протестанти різних князівств були досить розділені, причиною чого була деяка різниця у віровченні. У ситуації, коли противники Реформації збирали сили для військової та духовної боротьби проти оновленого біблійного вчення, Фрідріх ІІІ, як один з політичних патронів реформаційного руху, відчував велику необхідність возз’єднання протестантів. З цією метою він і доручив богословам Гейдельберзького університету розробити катехізис, який був би здатний згладити суперечності між реформатами і стати основою для подальших спільних дій як в області самого сповідання віри, так і її захисту. Лютеранство стало офіційно визнаним ще під час Аугсбурзького миру 1555 року, але реформатська церква, як і раніше, переслідувалася імперською владою. Тому підготовка єдиного катехізису реформатської церкви була нагальною потребою того часу.
У Гейдельберзькому катехізисі викладалися основи реформатської віри у вигляді 129 питань і відповідей на важливі аспекти християнської віри і життя. Сотні тисяч людей прочитали його і прийняли як основу свого життя ті біблійні істини, які там викладалися. Автори, які прагнули якомога більше наблизити його до Біблії, говорили, що сподівалися зробити катехізис «відлунням Біблії», тобто найближче і найбільш точно передати вчення Біблії.
Фрідріх ІІІ звертав особливу увагу авторів, щоб вони підбирали найбільш гідні біблійні посилання. Захарія Урсінус (Zecharias Ursinus), професор Гейдельберзького університету і один з основних авторів катехізису, взяв за основу структуру катехізису Мартіна Лютера, але наповнив її ідеями Жана Кальвіна. Пізніше Гейдельберзький катехізис був розділений на 52 частини, по числу тижнів в році, щоб кожного тижня вивчати по одній частині.
Незабаром після написання катехізис був перекладений на голландську мову і був прийнятий найбільш впливовою на той момент Голландською реформатською церквою. А в 1647 році Гейдельберзький катехізис був покладений в основу підготовленого англійськими богословами Вестмінстерського короткого катехізису англійською мовою.
Таким чином, цей підручник християнської віри отримав поширення не тільки в реформатських країнах Європи, а й по всьому англосаксонському світу. Велика роль цього документа і в офіційному визнанні реформатської церкви поряд з католицтвом і лютеранством під час Вестфальського миру 1648 року.
