27 грудня 1571 року народився німецький математик і астроном Йоганн Кеплер, який відкрив закони руху планет Сонячної системи

Кеплер вивчав теологію в протестантському Тюбінгенскому університеті і готувався стати протестантським священиком. Однак Бог відкриває йому інше покликання. Саме в Тюбінгені він вперше знайомиться з розробленою Миколаєм Коперником геліоцентричною системою світу і присвячує своє життя і захоплення математикою, викладаючи її в університеті.

У 1596 році він пише книгу «Таємниця світобудови», яку надсилає Галілео Галілею. Той висловлює загальне схвалення теорії Кеплера, – через деякий час на суді він буде звинувачений за цю комунікацію з «єретиком-протестантом» Кеплером.

У католицькому місті Грац, де викладав Кеплер, почалися гоніння на протестантів і відомий вчений потрапив до числа «єретиків», які повинні були покинути місто. Він переселяється до Праги на запрошення Тихо Браге, який також був вигнаний зі своєї обсерваторії, але був узятий астрономом при дворі короля Рудольфа II.

Празький період вважається найбільш плідним у роботі Кеплера. У 1604 році Кеплер опублікував свої спостереження за надновою зіркою, яка отримала його ім’я. У 1609 році в книзі «Нова астрономія» він формулює два астрономічні закони, які також були названі законами Кеплера – про еліптичний рух Марса навколо Сонця, а також про взаємозалежність швидкості руху планет від відстані до Сонця (чим далі від Сонця, тим повільніше рух). Удосконалюючи основний інструмент своєї роботи – телескоп, Кеплер написав ґрунтовну наукову розвідку «Діоптрика».

«Я з’ясував, що всі небесні рухи, як в цілому, так і у всіх окремих випадках, пройняті загальною гармонією – проте, не тією, яку я припускав, але ще більш досконалою», – писав Кеплер. У 1627 році Кеплер опублікував «Рудольфові таблиці», збірник своїх робіт з астрономії, названий на честь імператора, який найбільше сприяв його роботі. Ці таблиці Кеплера служили астрономам і морякам протягом трьох століть.

Цікаво, що, створюючи свої закони руху планет, які стосувалися і Землі, Кеплер спеціально писав тільки про Марсі, ймовірно, щоб перестрахуватися на випадок неадекватної реакції інквізиції. Гоніння ж на Кеплера не припинилися і після його смерті – у кінці Тридцятирічної війни, була зруйнована його могила, але справу його життя і ту славу Богу, яку він приніс своїми відкриттями, ніхто не зможе забрати.