20 грудня 1552 року померла Катаріна фон Бора, дружина Мартіна Лютера і його найближча помічниця.
Точні відомості про її походження відсутні, але поширена версія свідчить про те, що Катаріна походила з саксонського дворянського роду і, ймовірно, народилася 29 січня 1499 року в Ліппендорфі. Виховувалася в бенедиктинському монастирі у Брені з 1504 року, а з 1509 року в цистерціанському монастирі Німбшен біля Гримми неподалік від Лейпцига в Саксонії. Тут у 1515 році вона приносить чернечу обітницю, але незабаром, прочитавши твори Мартіна Лютера з критикою чернецтва, вона вирішує втекти з монастиря. Вона здійснює побіг з 11 іншими черницями всередині бочок з-під оселедця на возі, який був спеціально присланий Мартіном Лютером перед Великоднем 4 квітня 1523 року.
Вони потрапляють до Віттенбергу, адже вдома на них чекала б смерть згідно з канонами, і родичі відмовилися їх прийняти, незважаючи на спеціальне прохання Лютера. Катаріна на деякий час зупинилася в будинку міського клерка Філіпа Райхенбаха, а потім у друга Мартіна Лютера, художника Лукаса Кранаха Старшого і його дружини Барбари. Її супутниці черниці вже повиходили заміж, а вона відмовляла всім, а потім сповістила Ніколасу Амсдорфу, що вийде тільки за нього або за Лютера.
Мартін Лютер вагався, адже його друг Меланхтон вважав, що шлюб Лютера може перешкодити справі Реформації. Однак Мартін все ж прийняв рішення на користь одруження, написавши, що «цей шлюб порадує його батька, розсердить Папу Римського, змусити сміятися ангелів, а демонів плакати». Весілля відбулося 13 червня 1525 року при свідках – сім’ї Лукаса і Барбари Кранахів, Йоганна Бугенхагена і Юстаса Йонаса. На той момент Мартіну був 41 рік, а Катаріні – 26 років. Сім’я оселилася в колишньому августинському монастирі, який був подарований Лютеру саксонським курфюрстом Йоганном Фрідріхом Твердим.
Катаріна відразу взяла відповідальність за всі господарські питання. Їх будинок завжди був повний відвідувачів, серед яких було багато студентів Лютера – і всі вони відчули на собі гостинність господарів. Коли у Віттенберзі лютували епідемії, то Катаріна була серед тих, хто дбав про хворих. Мартін Лютер любив називати її «рання зоря Віттенберга» за звичку вставати близько 4 годині ранку.
Оскільки Катаріна займала важливу частину у житті Лютера, це стосувалося і його реформаційного служіння. Маючи хорошу теологічної підготовку з чернечих часів і розуміючи проблеми католицької церкви зсередини, вона могла бути добрим порадником для свого чоловіка. Особливо великою була її роль у розбудові реформованого бачення сімейної сфері та ролі чоловіка і дружини в сім’ї.
У подружжя народилося шестеро дітей. Крім їхнього виховання, Лютери дбали також про чотирьох сиріт, серед яких був і племінник Катаріни. Після смерті Мартіна в 1546 році, Катаріна була змушена двічі залишати Віттенберг: спочатку через Шмалькальденскі війни, а потім через епідемію чорної чуми. У 1552 році вона останній раз вирушила в Торгау і померла в дорозі 20 грудня у віці 53 років.
