11 грудня 1882 року народився Макс Борн, німецький та британський фізик-теоретик та математик, один з творців квантової механіки.
Макс Борн народився у Бреслау (сьогодні це польське місто Вроцлав) у родині відомого ембріолога єврейського походження Густава Борна. Після закінчення шкільної освіти він почав навчатися у різних університетах, відвідуючи різні курси, проте найбільше зосередившись на математиці та астрономії. Вступив до геттінгенської математичної школи. Маючи інтерес до найрізноманітніших аспектів теоретичної фізики, Борн почав цікавитися спеціальною теорією відносності, а в основу його докторської дисертації лягла робота про пружну деформацію. За своє життя він мав багатий викладацький досвід, зокрема у Геттінгенському, Берлінському, Франкфуртському, Кембриджському, Единбурзькому та інших університетах.
Маючи єврейське коріння, у зрілому віці Борн почав сповідувати лютеранство, а його дружина – Хедвіг Еренберг, родовід якої був пов’язаний з самим німецьким реформатором Мартіном Лютером – долучилася до спільноти квакерів. Через антиєврейські закони у Німеччині напередодні Другої світової війни, сім’я була змушена мігрувати, отримавши потім британське підданство. Подружжя також активно допомагало мігрантам з континентальної Європи.
Окрім чисельних суто наукових праць Макса Борна, слід звернути увагу на його філософські роздуми. Бачачи те, до чого призводить технологічний розвиток (ядерна зброя, космічні перегони) він казав: «Я вірю, що, усвідомивши небезпеку, що загрожує, людство скине з себе владу техніки, припинить хвалитися своєю всемогутністю і повернеться до справжніх цінностей, які воістину розумні та необхідні: до миру, любові, скромності, поваги, задоволеності, високого мистецтва та істинної науки».
Борн приймав участь у військових розробках під час Першої світової війни, проте зрозумів, що війна – неприпустимий інструмент у політичній діяльності. Окрім того, що він став одним з ініціаторів руху науковців проти війни та ядерної зброї, він із смутком писав про своїх учнів, які були причетні до розробки цього нищівного виду озброєння: «Обидва вони, Оппенгеймер і Теллер, а також Фермі та інші учасники цієї роботи, включаючи декількох російських фізиків, були колись моїми колегами по Геттінгені задовго до цих подій, ще в ті часи, коли існувала чиста наука. Приємно усвідомлювати, що в тебе були такі обдаровані і діяльні учні, але мені б хотілося, щоб вони проявили менше обдарованості і більше мудрості. Я відчуваю, що заслуговую на осуд, якщо все, чого вони у мене навчилися, – це лише методи дослідження, і нічого більше». Тому можемо сказати, що для нього моральний аспект науки мав велике значення.
Поряд з тим Макс Борн залишав місце і для віри: «Існують метафізичні проблеми, які не можуть бути ліквідовані шляхом оголошення їх безглуздими. Хоча, як я постійно повторюю, вони, дійсно, знаходяться «за межами фізики» і вимагають акту віри. Чесно кажучи, ми повинні прийняти цей факт. Об’єктивно існує два типи віруючих: ті, хто вірить у неймовірне, і ті, хто вірить, що «віра» повинна бути відкинута і замінена «науковим методом».
Наукові дослідження не були для нього приводом заперечувати Бога: «Багато вчених вірять в Бога. Ті, хто говорить, що вивчення наук робить людину атеїстом, ймовірно, просто дурні».
