Острог на Волині, який сьогодні схожий на класичне європейське університетське містечко, у 16 столітті був резиденцією могутнього князівського роду. Утім, завдяки зусиллям його володаря – князя Василя-Костянтина, Острог став ще й місцем зустрічі одних з найвидатніших інтелектуалів свого часу – викладачів та спудеїв слов’яно-греко-латинської академії.
Заради “духовного блага” свого народу князь не жалкував ані зусиль, ані коштів, щоб посилити православну культуру через написання добрих книг та виховання освічених людей. Спільною працею в академії поєднались представники як місцевої православної освіченої еліти, так і європейські інтелектуали [1, с. 118–119].
Захарія Копистенський у «Палінодії», написаній на початку XVII ст., згадував при князівському дворі «і інії розличнії любомудрці», а також учених, «в гречеськом, славенськом і латинськом язиках вицвічонії» [4]. Любомудрці — тобто любителі мудрості, люди вчені — постають тут частиною ширшого оточення князя. Це похвальний опис його двору добре передає те, що єднало острозьких книжників: повагу до знання, мов і вміння тлумачити тексти.
Одним із лідерів цього середовища став Герасим Смотрицький. Він походив із Поділля, був сином книжника Данила й до переїзду на Волинь працював кам’янецьким гродським писарем. Саме цю постать прийнято вважати першим ректором академії. Редакторська та літературна праця Смотрицького засвідчена численними острозькими виданнями. Його ім’я стоїть і у Біблії 1581 р., для якої він написав передмову та вірші [2, с. 111–112; 1, с. 119], не наважившись відмовитися від веління князя [5]. У зверненні до читача Смотрицький наголошував: «не просто читати повелЂваєт, но и испытовати» [5]. Читання мало вести до уважного осмислення Писання — саме для такої праці й потрібні були знання острозьких учених.
Для Герасима Смотрицького книжна наука мала цілком практичне призначення. У «Ключі царства небесного» та «Календарі римському новому» він вступав у полеміку довкола віри й церковного устрою. Це була доба церковних реформ, коли суперечки про календар чи авторитет церковної ієрархії виходили далеко за межі богословських кабінетів. Вони стосувалися того, як жити громаді, яку традицію берегти й кому довіряти [1, с. 129–130].
Не менш важливими були люди, чиї імена сьогодні звучать рідше. Василь Суразький-Малюшицький поєднував полемічну творчість із турботами про забезпечення осередку. Дем’ян Наливайко, брат відомого козацького ватажка Северина Наливайка, був священиком, книжником і учасником освітнього життя. У 1594 р. князівський підскарбій Гліб звертався до грека Кирила Лукаріса, який мав стати новим ректором академії. Суразького-Малюшицього та Наливайка згадано серед тих, із ким новому очільникові довелося б рахуватися. Дослідники вбачають тут свідчення їхньої попередньої або поточної участі в роботі школи. Ця деталь показує, що діячі академії були не тільки відомими богословами, але й практичними адміністраторами [3, с. 124–125].
А що ж до самого Кирила Лукаріса? Уродженець Криту, вихованець італійських освітніх осередків, він прибув на Волинь як посланець Александрійського патріарха Мелетія Пігаса. Пізніше Лукаріс сам очолить Александрійську, а згодом Константинопольську патріаршу кафедру і запам’ятається як активний прихильник реформації церкви (за що здобуде й чимало супротивників). В Острозі ж перед ним стояли значно буденніші завдання: організувати навчання й дібрати людей, здатних учити дітей. Його залученість до академії показує, наскільки широкими могли бути обрії князівського осередку. Волинське місто було включене в контакти з Вільном, грецьким православним світом та людьми, які навчалися в Італії [3, с. 116–118].
Поряд із книжниками-русинами та вченими греками в острозькому середовищі знаходили місце й вихідці з польських земель Речі Посполитої. Симон Пекалід, уродженець Олькуша й бакалавр Краківського університету, писав латиною та прославляв князів Острозьких. У поемі «Про Острозьку війну» 1600 р. він згадав і місцеву тримовну школу. Ян Лятош, вихованець Краківського та Падуанського університетів, приніс до цього кола інтерес до медицини, астрономії та календарних обчислень. Про Лятоша свідчить і Копистенський: у тому самому описі князівського двору він називає його математиком, філософом та астрологом і згадує його друковану критику нового календаря [4].
Острозька академія була прославлена не лише видатними викладачами, але й спудеями. Один із листів підскарбія Гліба розповідає про Максима, який конфліктував із викладачем Семеном і, схоже, мав неабиякі амбіції. Обурений підскарбій писав: «Ще не великий Максим філософ, аби для нього готували муровані палаци — не так давно зі мною перед пічкою прокидався» [3]. Сучасні дослідники острогіани Ігор Тесленко й Богдан Березенко припускають, що цим Максимом міг бути Мелетій Смотрицький, син першого очільника академії. Саме навчання Мелетія в Острозі відоме й з інших свідчень: тут його наставниками були батько Герасим та Кирило Лукаріс. Згодом його ім’я стане відомим завдяки «Треносу» та «Граматиці» церковнослов’янської мови [3, с. 129; 2, с. 112].
Зовсім іншу дорогу обрав Петро Конашевич-Сагайдачний. Про його навчання в Острозі розповів Касіян Сакович у віршах на погреб гетьмана 1622 р. – основному біографічному свідченні про князя. Ми не можемо відновити його розкладу занять або назвати всіх учителів. Натомість знаємо про подальшу підтримку ним православного освітнього та церковного життя. Тому в розрізі історії академії Сагайдачний важливий також як людина, яка продовжила острозьку традицію, забезпечуючи умови для праці інших православних духовних та освітніх осередків [2, с. 109–110].
Ще один вихованець академії, Іов Княгиницький, пов’язав життя з монастирським світом. Його житіє розповідає про прихід до Острога для подальшої науки та перехід від учнівства до викладання. Згодом були Афон, повернення на українські землі й заснування Манявського скиту [2, с. 96].
З Острогом пов’язують також Іова Борецького, майбутнього київського митрополита. Однак дослідники зазначають, що хоч є засвідчена його співпраця з острозьким осередком, утім навчання в академії не є встановленим фактом 2, с. 83; 3, с. 115–116].
Отож, коли наступного разу почуєте назву «Острозька академія», спробуйте згадати не лише князя-засновника чи друкаря Івана Федоровича. Згадайте редактора Острозької Біблії Герасима Смотрицького, вченого-мандрівника Кирила Лукаріса, підскарбія Гліба з його турботами про школу та учнів, які обрали такі різні життєві дороги. Християнська книжна культура в Острозі трималася на їхній щоденній праці, а її вплив продовжувався в книгах та активній діяльності цих любителів мудрості. Ця традиція продовжується і у відродженій в 1994 році Острозькій академії, яка формує нинішню й майбутню інтелектуальну еліту України. Саме тому потрійна річниця 2026 року дає нам нагоду повернутися до людей, які зробили цю історію можливою. Цьогоріч ми відзначаємо:
- 500 років від дня народження князя Василя-Костянтина Острозького, який збирав і підтримував учених;
- 450 років від заснування Острозької академії, де зустрілися їхні знання та зростали нові покоління;
- 445 років від видання Острозької Біблії, у якій спільна праця цього кола набула форми книги, що пережила своїх творців.
Автор: Павло Григораш
Редактор: Валерій Григораш
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Ісаєвич Я. Українське книговидання: витоки, розвиток, проблеми / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Львів, 2002. 520 с.
2. Мицько І. З. Острозька слов’яно-греко-латинська академія (1576–1636). Київ: Наукова думка, 1990. 190 с.
3. Тесленко І., Березенко Б. Нові матеріали до історії острозького культурного центру кінця XVI століття: руськомовні листи до Кирила Лукаріса // Острозька давнина. 2025. Вип. 8. С. 115–155. DOI: https://doi.org/10.25264/2707-1650-2025-8-115-155.
4. Копистенський З. Палінодія: фрагменти // Українська література XVII ст.: Синкретична писемність. Поезія. Драматургія. Белетристика / упоряд., приміт. В. І. Крекотня. Київ: Наукова думка, 1987. Електронна публікація: Ізборник. URL: https://litopys.org.ua/old17/old17_03.htm (дата звернення: 28.10.2026).
5. Смотрицький Г. Предсловіє к благовЂрному и православному всякаго чина, возраста же и сана читателеви… [Передмова до Острозької Біблії, 1581] // Українська література XIV–XVI ст. Київ: Наукова думка, 1988. Електронна публікація: Ізборник. URL: https://litopys.org.ua/old14_16/old14_14.htm (дата звернення: 28.10.2026).
